ДЖЕРЕЛО: http://www.bbc.com/ukrainian/blogs-40369627
Копирайт изображения Ben White Image caption "Рецептів" для одужання не існує, але я шукаю історії успіху, які надихають і пропонують варіанти виходу / Фото з архіву
У два роки Артем не говорив і міг годинами ходити по колу. У три роки йому поставили діагноз “аутизм” і запропонували приймати психотропні ліки. Однак його батьки вирішили продати все, що могли, полетіли у США та знайшли альтернативні способи лікування. Зараз Артем ходить до логопедичного класу і не має діагнозу “аутизм”.
Навшпиньки вздовж стіни
“У два роки Артем ще не розмовляв, але по-справжньому нам стало страшно, коли він підійшов до стіни і монотонно почав зводити-розводити пальці лівої та правої рук. Далі – за класичним сценарієм: навшпиньки вздовж стіни по колу. Він міг так годинами ходити”.
Тато і мама першокласника Артема – у чомусь унікальна родина. З тих, хто в буквальному сенсі звернув гори та перелетів океан.
Олександр та Тетяна вже декілька років дискутують одне з одним. Йому здається, що треба цілком довіряти лікарю, Тетяна ж боїться нашкодити сину.
Вони продовжують сперечатись і при мені, але це не заважає їм виступати єдиним фронтом.
5 років тому Олександр і Таня, сповнені тривоги і надії, відвели показати сина до дитячої психіатрії в Києві.
Іменитий професор розповів їм, як годуватиме їхнього малого препаратами, як їм варто змиритися з фактом особливості дитини тощо.
Тато Артема уявив малого на психотропних пігулках і картинка йому не сподобалась: уява малювала дитину-овоча.
Олександр – з тих, хто вміє шукати інформацію. З тих, хто крок за кроком вивчає проблему і варіанти роботи з нею.
Доволі швидко в родині дійшли висновку: в Україні їхнього сина рятувати нікому. Лікар, якому, здавалося б, можна було довіритись, сказав їм чесно: “Існує протокол, я не маю права йти іншим шляхом у лікуванні”.
Найкращі фахівці, на погляд батьків, що перебрали гори інформації, були в США.
Олександр та Тетяна швидко зупинились на докторі Неубрандері. Його система лікування була для них зрозумілою, логічною. Це – біокорекція аутизму.
Втім, навіть на сайті, присвяченому цьому методу, написано: “Для лікування дітей їхні батьки застосовували методи біокорекції, багато з яких ще не схвалені офіційною медициною. Для аутизму ще не знайдено стандартних ліків, якими, наприклад, є інсулін для діабету, тому для кожної дитини треба знайти той набір засобів і терапій, які будуть працювати саме для неї”.
Родина продала все, що могла продати, і рушила на місяць до США.
Перед цим була тривала підготовка. Олександр та Тетяна заповнили величезну анкету з купою несподіваних питань на кшталт “як часто під час вагітності ви їли морську рибу?”.
Але це і правда була лише підготовча процедура.
Батьки Артема згадують, скільки їм довелось здати аналізів уже в Штатах. Дуже емоційно порівнюють з тими, які здавали і в Україні.
Зокрема, їх обох вразила історія з аналізом на важкі метали. В Україні Артему робили його по волоссю. В Америці ж це була ціла епопея.
По-перше, хлопчик мав декілька днів їсти один і той самий набір продуктів з однієї поставки і однієї торговельної точки.
За теорією американського лікаря, в усіх продуктах є важкі метали, і їхня кількість у тому, що ти їси в той чи інший день, безпосередньо впливає на кількість важких металів в організмі.
Далі береться перший аналіз. Після цього дитині роблять так звану “провокацію” – вколюють засіб, який притягує метали. Потім – новий аналіз. І в результаті лікарі з’ясовують не саму наявність металів, а здатність організму їх виводити.
На переконання доктора Неубрандера, важкі метали є чи не найчастішою причиною неврологічних проблем у дітей. Тобто перевантаженість організму такими елементами може гальмувати розвиток.
Але, крім цього дослідження, родина Артема пройшла більше десятка різних аналізів. Серед них – проби на алергени, чутливість до глютену (він міститься в продуктах з борошна), казеїну (молочного білка), генетичні аналізи та ще низка інших.
Американський лікар призначив схему лікування.
Відтоді вже декілька років родина Артема регулярно отримує посилку з Америки з ліками, яких в Україні немає.
Щоденно Артему колють призначений Неубрандером вітамін групи В. Три роки хлопчик приймав препарат, який виводив з його організму важкі метали. Майже щотижня – аналізи і відправка їх до американської клініки. Регулярні скайп-конференції з лікарем.
Але “кашу маслом не зіпсуєш”, вирішили Сашко і Таня, і не зупинились у своєму дослідженні. Як визнає сама Тетяна, більшість авторських методик в Штатах – не загальноприйняті схеми лікування. Часто вони суперечать одна одній.
Так, інша лікарка, Емі Яско, звинувачує у всіх негараздах аутистів не самі метали, а генетику, яка і створює в організмі умови для їхнього накопичення.
Вона є адептом генетичних прогнозів. Саме такі свого часу змусили Анджеліну Джолі позбутися власних грудей, щоб зменшити ризик раку.
Результат генетичного аналізу Артема, який провели на замовлення його батьків в центрі Яско, дав Олександру та Тетяні додаткові гіпотези.
Так сталося, що у обох батьків в генах були передумови для того, щоб погано засвоювався вітамін D-3, який сприяє розвитку головного мозку.
Артем же отримав комбінацію генів, яка практично позбавила його можливості засвоювати цей вітамін.
Ані Олександр, ані Тетяна не є адептами ідеї “життя без щеплень”. Навпаки. Сашко розповідає, що вони – відповідальні і педантичні батьки, тож якщо не було вакцин в поліклініці, ходили купували в аптеці: “Коли Артему було півтора роки, прийшов час КПК. Її ми робили безкоштовно. Це була індійська вакцина. Один з консервантів в ній – на основі ртуті. І це не викличе проблем у більшості дітей. Але у такого, як Артем, з генетичною схильністю, це викликало зупинку у розвитку” (факт впливу саме щеплення багаторазово намагалися спростувати медики. – Ред.).
Ще одним із засобів боротьби з недугою для родини стала дієта.
Ніяких реакцій на глютен та казеїн у Артема аналізи не виявили, але дорослі вирішили: зайвим не буде.
Щойно літак приземлився в Україні, хлопчик більше жодного разу не доторкнувся до молочних продуктів і до їжі з борошна.
Тепер Олександр впевнений, це дало результат вже за тиждень-другий. Тетяна не така категорична, прозвучало навіть: “Хто знає, може все було б так само, якби ми і не брали ситуацію таким активним штурмом”.
Але ніхто з них тепер не скаже, що все було дарма.
Отже: відновлення балансу вітамінів та мінералів, виведення важких металів, жорстка дієта, заняття з логопедом та корекційним педагогом чотири рази на тиждень – і жодних стимулюючих препаратів.
Рік тому Артем пішов у логопедичний клас звичайної школи.
Медико-педагогічна комісія не виявила у нього аутизму, який діагностували хлопчику у три роки. Натомість – загальне недорозвинення мови, яке підлягає корекції.
Такі історії не є рецептами одужання. Вони мають надихати і пропонувати варіанти.
Кожен з нас, батьків, які можуть сказати “Ми це зробили. Моя дитина тепер особлива лише своїми талантами, як і будь-яка інша”, знає, що в той чи інший момент якесь рішення було фактично експериментом над дитиною.
І відповідальність за це лежить на нас.