ДЖЕРЕЛО:  http://www.bbc.com/ukrainian/blogs-40369627

 

"Рецептів" для одужання не існує, але я шукаю історії успіху, які надихають і пропонують варіанти виходуКопирайт изображения Ben White Image caption  "Рецептів" для одужання не існує, 
але я шукаю історії успіху, 
які надихають і пропонують варіанти виходу / Фото з архіву 

У два роки Артем не говорив і міг годинами ходити по колу. У три роки йому поставили діагноз “аутизм” і запропонували приймати психотропні ліки. Однак його батьки вирішили продати все, що могли, полетіли у США та знайшли альтернативні способи лікування. Зараз Артем ходить до логопедичного класу і не має діагнозу “аутизм”.

Навшпиньки вздовж стіни

“У два роки Артем ще не розмовляв, але по-справжньому нам стало страшно, коли він підійшов до стіни і монотонно почав зводити-розводити пальці лівої та правої рук. Далі – за класичним сценарієм: навшпиньки вздовж стіни по колу. Він міг так годинами ходити”.

Тато і мама першокласника Артема – у чомусь унікальна родина. З тих, хто в буквальному сенсі звернув гори та перелетів океан.

Олександр та Тетяна вже декілька років дискутують одне з одним. Йому здається, що треба цілком довіряти лікарю, Тетяна ж боїться нашкодити сину.

Вони продовжують сперечатись і при мені, але це не заважає їм виступати єдиним фронтом.

5 років тому Олександр і Таня, сповнені тривоги і надії, відвели показати сина до дитячої психіатрії в Києві.

Іменитий професор розповів їм, як годуватиме їхнього малого препаратами, як їм варто змиритися з фактом особливості дитини тощо.

Тато Артема уявив малого на психотропних пігулках і картинка йому не сподобалась: уява малювала дитину-овоча.

Олександр – з тих, хто вміє шукати інформацію. З тих, хто крок за кроком вивчає проблему і варіанти роботи з нею.

Доволі швидко в родині дійшли висновку: в Україні їхнього сина рятувати нікому. Лікар, якому, здавалося б, можна було довіритись, сказав їм чесно: “Існує протокол, я не маю права йти іншим шляхом у лікуванні”.

Найкращі фахівці, на погляд батьків, що перебрали гори інформації, були в США.

Олександр та Тетяна швидко зупинились на докторі Неубрандері. Його система лікування була для них зрозумілою, логічною. Це – біокорекція аутизму.

Втім, навіть на сайті, присвяченому цьому методу, написано: “Для лікування дітей їхні батьки застосовували методи біокорекції, багато з яких ще не схвалені офіційною медициною. Для аутизму ще не знайдено стандартних ліків, якими, наприклад, є інсулін для діабету, тому для кожної дитини треба знайти той набір засобів і терапій, які будуть працювати саме для неї”.

Родина продала все, що могла продати, і рушила на місяць до США.

Перед цим була тривала підготовка. Олександр та Тетяна заповнили величезну анкету з купою несподіваних питань на кшталт “як часто під час вагітності ви їли морську рибу?”.

Але це і правда була лише підготовча процедура.

Батьки Артема згадують, скільки їм довелось здати аналізів уже в Штатах. Дуже емоційно порівнюють з тими, які здавали і в Україні.

Зокрема, їх обох вразила історія з аналізом на важкі метали. В Україні Артему робили його по волоссю. В Америці ж це була ціла епопея.

По-перше, хлопчик мав декілька днів їсти один і той самий набір продуктів з однієї поставки і однієї торговельної точки.

За теорією американського лікаря, в усіх продуктах є важкі метали, і їхня кількість у тому, що ти їси в той чи інший день, безпосередньо впливає на кількість важких металів в організмі.

Далі береться перший аналіз. Після цього дитині роблять так звану “провокацію” – вколюють засіб, який притягує метали. Потім – новий аналіз. І в результаті лікарі з’ясовують не саму наявність металів, а здатність організму їх виводити.

На переконання доктора Неубрандера, важкі метали є чи не найчастішою причиною неврологічних проблем у дітей. Тобто перевантаженість організму такими елементами може гальмувати розвиток.

Але, крім цього дослідження, родина Артема пройшла більше десятка різних аналізів. Серед них – проби на алергени, чутливість до глютену (він міститься в продуктах з борошна), казеїну (молочного білка), генетичні аналізи та ще низка інших.

Американський лікар призначив схему лікування.

Відтоді вже декілька років родина Артема регулярно отримує посилку з Америки з ліками, яких в Україні немає.

Щоденно Артему колють призначений Неубрандером вітамін групи В. Три роки хлопчик приймав препарат, який виводив з його організму важкі метали. Майже щотижня – аналізи і відправка їх до американської клініки. Регулярні скайп-конференції з лікарем.

Але “кашу маслом не зіпсуєш”, вирішили Сашко і Таня, і не зупинились у своєму дослідженні. Як визнає сама Тетяна, більшість авторських методик в Штатах – не загальноприйняті схеми лікування. Часто вони суперечать одна одній.

Так, інша лікарка, Емі Яско, звинувачує у всіх негараздах аутистів не самі метали, а генетику, яка і створює в організмі умови для їхнього накопичення.

Вона є адептом генетичних прогнозів. Саме такі свого часу змусили Анджеліну Джолі позбутися власних грудей, щоб зменшити ризик раку.

Результат генетичного аналізу Артема, який провели на замовлення його батьків в центрі Яско, дав Олександру та Тетяні додаткові гіпотези.

Так сталося, що у обох батьків в генах були передумови для того, щоб погано засвоювався вітамін D-3, який сприяє розвитку головного мозку.

Артем же отримав комбінацію генів, яка практично позбавила його можливості засвоювати цей вітамін.

Саме цей аналіз змусив батьків Артема грішити на щеплення.

Ані Олександр, ані Тетяна не є адептами ідеї “життя без щеплень”. Навпаки. Сашко розповідає, що вони – відповідальні і педантичні батьки, тож якщо не було вакцин в поліклініці, ходили купували в аптеці: “Коли Артему було півтора роки, прийшов час КПК. Її ми робили безкоштовно. Це була індійська вакцина. Один з консервантів в ній – на основі ртуті. І це не викличе проблем у більшості дітей. Але у такого, як Артем, з генетичною схильністю, це викликало зупинку у розвитку” (факт впливу саме щеплення багаторазово намагалися спростувати медики. – Ред.).

Ще одним із засобів боротьби з недугою для родини стала дієта.

Ніяких реакцій на глютен та казеїн у Артема аналізи не виявили, але дорослі вирішили: зайвим не буде.

Щойно літак приземлився в Україні, хлопчик більше жодного разу не доторкнувся до молочних продуктів і до їжі з борошна.

Тепер Олександр впевнений, це дало результат вже за тиждень-другий. Тетяна не така категорична, прозвучало навіть: “Хто знає, може все було б так само, якби ми і не брали ситуацію таким активним штурмом”.

Але ніхто з них тепер не скаже, що все було дарма.

Отже: відновлення балансу вітамінів та мінералів, виведення важких металів, жорстка дієта, заняття з логопедом та корекційним педагогом чотири рази на тиждень – і жодних стимулюючих препаратів.

Рік тому Артем пішов у логопедичний клас звичайної школи.

Медико-педагогічна комісія не виявила у нього аутизму, який діагностували хлопчику у три роки. Натомість – загальне недорозвинення мови, яке підлягає корекції.

Такі історії не є рецептами одужання. Вони мають надихати і пропонувати варіанти.

Кожен з нас, батьків, які можуть сказати “Ми це зробили. Моя дитина тепер особлива лише своїми талантами, як і будь-яка інша”, знає, що в той чи інший момент якесь рішення було фактично експериментом над дитиною.

І відповідальність за це лежить на нас.

джерело http://www.bbc.com/ukrainian/blogs-40369627

Перемога над аутизмом: батьки, що перелетіли океан
Позначено на:                

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.