діти

В цьому році чернігівські актори унікального театру «Дивосад» задумали поставити «Ромео і Джульєтту», щоб знову отримати перемогу на фестивалі у Польщі. Всі актори тут – люди з обмеженими фізичними можливостями і важкими діагнозами: синдромом Дауна, ДЦП, шизофренією та епілепсією. І саме за допомогою мистецтва ці люди краще пристосовуються до життя в суспільстві, переконана їхній художній керівник Ірина Пісня. А на сцені вони не грають, а живуть!Мало хто з нас у коловороті повсякденних турбот та проблем замислюється над тим, як воно жити, не маючи змоги бачити навколишній світ, чути звуки, пересуватися швидко та легко, без зусиль долати будь-які перешкоди. Важко уявити, що відчуває людина з обмеженими можливостями, для якої, наприклад, звичайний похід в магазин чи прогулянка є дуже непростими, а інколи і небезпечними. А між тим, такі люди живуть поруч з нами. Щодня вони змушені долати силу-силенну труднощів, намагаючись не просто вижити у нашому суспільстві, а й бути його повноцінними членами. Саме для того, аби допомогти таким людям адаптуватися в нашому світі і був створений театр «Дивосад».

З чого все починалося

Історія «Дивосаду» почалася в 2006 році. Саме тоді благодійна організація створила театр для дітей з обмеженими можливостями. Але тільки після приходу сюди Ірини Пісні, у 2010 році він отримав нове дихання. Ще для своїх дітей вона створила домашній театр з трьома акторами – своїми дітьми.
«За фахом я перукар, а коли народилися діти, я вирішила їх чимось зайняти,- розповідав пані Ірина. – Організувала вдома цілий театр, писала сама сценарії, вигадувала костюми. А потім показували вистави на свята рідним і близьким. Діти співали, танцювали і пробували себе в ролі акторів. А потім, коли виросли, я прийшла волонтером в театр «Дивосад». Особливість театру в тому, що під кожного артиста пишеться свій сценарій – більшості просто не під силу вивчити довгі, витіюваті тексти. Через важкі психічні і неврологічні відхилення у деяких акторів слабка пам’ять. І, навіть, якщо хто-небудь забував слова на сцені, то починають імпровізувати. В результаті спектакль виходить навіть яскравішим, ніж за сценарієм. Головне – перетворити недоліки моїх акторів на переваги!»
Зараз у театрі – 13 акторів з різними діагнозами. 6 і здорові люди. Їх творчому ентузіазму може позаздрити будь-який професійний колектив. Бо ж для багатьох учасників заняття в театрі є єдиною справжньою радістю в житті і шансом проявити себе. Наймолодшому акторові сім років, найстаршому – сорок.
«У нас немає обмежень, – говорить Ірина Пісня. – Всі бажаючі мають змогу прийти до театру. В ролі, актора, волонтера і просто глядача».

Та хоча актори – це люди з обмеженими можливостями, репертуар театру зовсім не дитячий: «Маленький принц Екзюпері», «Різдвяні цикли Йосипа Бродського», «Хроніки Нарнії», «Таємниці снігової королеви», «Аліса в країні чудес». В цьому році вони планують зіграти шекспірівських «Ромео і Джульєтту».
«Всі вистави ми готуємо за мотивами фільмів,- говорить пані Ірина. – Не всім моїм акторам до снаги прочитати книжку. Їм потрібне візуальне сприйняття. А вже потім я пишу під них сценарії, придумую костюми. Все народжується під час репетиції. Ось, наприклад, коли ми репетирували «Алісу в країні чудес», Наташа (у неї синдром Дауна) мала грати… гусінь. Якщо бачили фільм, то пам’ятаєте цей персонаж. Так от, вона наприкінці спектаклю вилетіла, мов метелик, і сказала «Я – метелик». Так ми і залишили її метеликом, а не гусінню».

Зібратися важко, але можлива

Трупа цього театру складається з дітей і дорослих, у яких різні діагнози: дитячий церебральний параліч (ДЦП), дефекти мовлення, аутизм, синдром Дауна. Але коли ці відважні актори виходять на сцену разом зі здоровими членами своєї сім’ї, глядачі, затамувавши подих, спостерігають за сюжетом, і мало хто думає про те, скільки праці вкладено в кожну нову роль, слово чи жест.
Для них іноді стає подвигом навіть простий приїзд на репетицію вистави (через усе місто на інвалідному візку), їм необхідні набагато більше часу на вивчення ролі і велика сила волі, щоб мати на сцені вільний і незалежний вигляд.
«Дуже важко нам збиратися, бо більшість акторів погано ходять, тому частіше ніж раз на тиждень ми не можемо зустрічатися, – розповідає Ірина Пісня. До того ж, у нас всі ці роки не було свого приміщення, тому репетиції доводилося проводити вдома у акторів. Та нещодавно нам дозволили займатися у БК Будівельників. Тому вже з серпня почнемо активно репетирувати і давати нові концерти».

Фестивальне життя

Чернігівський «Дивосад» бере активну участь у фестивалях, які відбуваються в межах області. Його учасники вже кілька років поспіль їздять до Польщі на фестивалі театрів
для людей з обмеженими можливостями. До речі, завжди привозять звідти нагороди. В цьому році отримали приз за наймістичнішу постановку, в минулому – гран-прі.
«Наших акторів дуже люблять в Польщі, – говорить Ірина,- організаторам і суддям подобається те, як вони грають».
Окрім того, пані Ірина, підкреслює важливість самого творчого процесу для людей з особливими потребами. Так їм легше інтегруватися у суспільство, де до них звикли ставитися з обережністю.
Кожна поїздка на фестиваль – це невелике випробування для дітей. Вони вчаться бути організованими, самостійно дбати про себе. Після таких фестивалів зростає не лише самооцінка цих людей, а і їхніх батьків, і педагогів, які починають пишатися своїми вихованцями.
Корисний досвід отримують і волонтери. Навіть якщо у перший день вони дивляться на акторів «Дивосаду» з жалем чи острахом, то вже через тиждень стираються усілякі рамки між людьми, приходить розуміння, що людина з фізичними вадами може не лише повноцінно жити, а й дарувати радість суспільству.

Марія Савіна, тижневик «Чернігівщина» №30 (410)

Діти-інвалідиНа Харківщині не виконують умов законодавства щодо дітей-інвалідів — про це повідомляє прес-служба прокуратури Харківської області, яка виявила низку порушень прав дітей-інвалідів на своєчасну медичну допомогу.

Працівники Сахновщинської центральної районної лікарні (ЦРЛ) не забезпечили повного обліку дітей із особливими потребами, які проживають на території району, тому двоє з них взагалі не перебувають на обліку і, відповідно, не отримують своєчасної медичної допомоги й необхідного лікування.

У Дергачівському районі працівники ЦРЛ не розробили індивідуальної програми реабілітації для 4-річного хлопчика з патологією центральної нервової системи.

Складені у Великобурлуцькому й Краснокутському районах реабілітаційні програми не є повними, оскільки лікарсько-консультативні комісії до складаннях цих програм ніколи не запрошували фахівців органів, які займаються реабілітацією.

У Красноградському районі не виконуються заходи індивідуальних програм. П’ятеро дітей із особливими потребами не отримували послуг з фізичної реабілітації, медичного нагляду і психолого-педагогічної допомоги.

Як встановила перевірка, вимоги законодавства до санаторного-курортного лікування дітей-інвалідів систематично порушуються. Із 44 дітей, які мешкають на території Борівського району й потребують щорічного санаторно-курортного лікування, торік направлено на лікування тільки п’ятеро. Представники районної лікарні повідомили, що за путівками на лікування звернулися представники всіх 44 дітей, але  згодом 39 з них відмовилися від такої можливості. Проте жодних документів, які б засвідчували відмови, не представлено.

Такі ж порушення виявлено й у інших районах Харківщини: у Дергачівському, Вовчанському, Зачепилівському й Первомайському.

Прокуратура внесла голові Харківської обласної державної адміністрації подання про усунення порушень вимог законодавства.

Материал подготовила +Екатерина Свириденко

источник : http://fp.com.ua/prokuratura-harkivshhini-vimagaye-vikonannya-vimog-zakonodavstva-shhodo-ditey-invalidiv/

 

Увага! Не забувайте нам потрібна ВАША підтримка ->  http://www.fl-life.com.ua/camphill/news/375

Вже у віці трьох місяців малюки здатні розрізнити, як лунає голос – сумно чи нейтрально. Науковці з двох університетів Лондону помітили: ділянки мозку, які відповідають за обробку емоцій, активуються інтенсивніше, коли дитина чує сумний голос.

“Одержані нами результати вказують на те, що скронева кора в дітей є зрілішою, ніж досі вважалося“, каже представниця Університетського коледжу Лондону Евелін Мерк’юр. “Це чудовий доказ того, що спеціалізовані зони існують в мозку на дуже ранніх стадіях розвитку“, – говорить вона.

Результати  дослідження опублікував журнал Current Biology, пише The Telegraph.
Імовірним поясненням цьому феномену може бути те, що людський голос є дуже важливим “соціальним ключем”. Саме тому мозок дитини має здатність до його обробки вже на ранніх стадіях розвитку.
“Це може являти собою найперший крок у соціальній взаємодії та вивченні мови”, – вважає представниця Королівського коледжу Лондону Енн Блейзі.
Під час експериментів за допомогою МРТ учені спостерігали за активністю мозку 3-7-місячних малюків, поки ті спали. Цей метод дозволяє виміряти інтенсивність кров’яного потоку в різних ділянках мозку, що є ознакою активності в них.
Це відкриття в майбутньому дасть змогу медикам точно визначати, чи страждатиме малюк у майбутньому від таких розладів, як аутизм, кажуть науковці.

Щож умiє ваша дитина, як улашована ії увага на момент відправлення до школи?

Увага 6-7-річної дитини формується в основному завдяки грі, що вважається провідним видом діяльності періоду дошкільного дитинства.

Придивіться, з якою зосередженністю й увагою ваше маля складає мозаїку або пазли з улюбленими диснеївськими героями, розфарбовує картинки або що-небудь майструє з деталей конструктора. Вона може захопитися  таким заняттям на досить довгий період часу, забувши про все на світі.

Психологи помітили, що, досягнувши 6 років, дитина під час гри вже у 2-3 рази рідше, ніж у 3-4-річному віці, відволікається. Цей факт говорить про те, що відносно тих дій, яки викликають дуже сильний ємоційний відгук, – радість, задоволення, зацікавленність, подив – дитина вже досить рано проявляє здатність до зосередженності й концентрації.

У цьому випадку психологи говорять про мимовільну увагу, тобто таку, що не потребує певного волевого зусілля. Така форма уваги грунтується винятково на емоційній привабливості того або іншого предмету для уваги дитини.

Тому беріть це спостереження на озброєння й використовуйте як основу для подальшого розвитку уваги у вашого маленького школяра.

Коли дитина йде до школи, відбувається дуже важлива зміна його занять. Гра змінюється навчальною діяльністю, і це багато в чому вимагатиме від маленького школяра нових якостей и навичок, зокрема зовсім іншого рівня розвитку уваги.

Як ви пам’ятаєте, гра для дитини пов’язана з дуже сильним емоційним переживанням, а шкильні предмети для нього не завжди такою ж мірою привабливі, як гра.

Коли проходять перші враження, пов’язані з новизною школи, досить часто “проступають” численні проблеми, пов’язані з непідготовленністю дитини в багатьох психологічних аспектах, у тому числі, і в аспекті уваги.

Справа в тому, що увага першоклассника не отрімує під час уроків звичного емоційного підживлення, яке йому давали ігри.

Тому психологи говорять про ще недостатню сформованність довільної форми уваги, що тримається на основі вольового зусилля й певною розумової напруги.

Звичайно, довільна увага підживлюється й познавальними інтересами, і почуттям відповідальності, але педагог ще тільки має сформувати ці якості в новоспечених першокласників. Значно допомогти дитині у “вольовому вихованні” ії уваги можете й ви, батьки, перетворюючи для вашої дитини навчання на дивний світ відкриттів і знань.

Розвиток довільнох уваги стане одним з найважливіших придбань, яки допоможуть вам розвивати в дитині вольові якості, необхідні і для гарного запам’ятовування, і для розвитку логічного мислення й аналітичних здібностей, і для гарної уяви.

Серед особливостей уваги 6-7-річної дитини психологи в першу чергу відзначають мимовільність, легку переключуваність і відволікання.

Це не дозволяє їй на початковому етапі надовго зосереджуватися на одному об’єкті або дії. Спостереження показують, що перші ознаки втоми починають з’являтися в першокласника вже через 15-25 хвилин після початку занять.

Обсяг уваги у першокласників ще вузький.

Розглядаючи картинку, вони зосереджуються переважно на 2-3 предметах. Щоб діти звернули увагу на деталі, необхідно показувати їм картинку кілька разів. Нередко 6-7-річни діти роблять помилки в задачах, що складаються з 3 чисел (наприклад 3+4+2).

Якщо попросити дитину вимовити приклад уголос, то два числа вона назве, а третє – ні. Звидсі ви робите висновок, що перед вами не помилка у виконанні дії, а “помилка уваги”: дитина просто не схоплює одночасно три числа.

У дітей, що приходять до школи спостерегається і погано розвинений розподіл уваги. Першокласники, варто тільки вчителеві заговорити, припиняють свою роботу, щоб його вислухати. А якщой продовжують працювати, то при цьому не розуміють жодного слова з того, що сказав учитель, тому що їхня увага цілком спрямована на те, що вони роблять.

Пам’ятайте, що більш значні зрушення в розвитку уваги відбудуться тоді, коли почнуть проявлятися результати навчання (нерідко у 10-12 років), тому наберіться терпіння. До цього періоду спостерегається помітний, часто стрибкоподібний ріст у розумовому розвитку дітей, формування в них логічної пам’яті, абстрактного мислення тощо.

http://dytyna.info/education/articles/any/3575

Апеляційний господарський суд Дніпропетровської області 3 листопада ухвалив рішення про передачу у власність жіночому Свято-Тихвинському монастирю УПЦ будівлі дитячої школи-інтернату, які знаходяться на колишніх церковних землях. «Тепер монастир повернув свою, ще дореволюційну, власність. А понад 200 дітей-інвалідів – фактично опинилися на вулиці», — інформують «Подробиці».

Своє здивування рішенням суду висловила прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури Наталія Дідюк. За її словами, таким рішенням порушуються права дітей. «Як ми і говорили на судовому засіданні, діти залишаються фактично на вулиці», — додала вона.

Батьки ж вихованців Дніпропетровської школи-інтернату № 1 для дітей з розумовими та фізичними вадами налаштовані категорично: якщо для дітей не знайдуть іншого приміщення, вони готові влаштувати акції протесту «і навіть дійти до Президента».

За словами заступника директора інтернату Олени Сухих, у школі використовують спеціальну методику виховання, під кожну дитину підбирається індивідуальна програма розвитку. Під час уроку шість разів змінюється вид діяльності — від ігрової до навчальної, потім релаксація, арт-терапія.

Черницям суд передав навчальні класи, спортивний зал, їдальню. Таким чином, інтернат опинився під загрозою закриття. Тепер у інтернату залишається тільки два невеликих корпуси — усіх дітей там не розмістити. Та й перевести їх нікуди: як стверджують працівники школи, подібних закладів у місті немає.

«Ми будемо направляти свою скаргу у вищий касаційний суд України. У нас немає іншого виходу», — розповіла Світлана Бедлецька, представник Депропетровской школи-інтернату № 1.

А у Дніпропетровській єпархії УПЦ рішення суду називають справедливим. «Цими приміщеннями, згідно з довідками Дніпропетровського державного архіву, користувався монастир. Ми вважаємо, що держава Україна має виконати взяті на себе зобов’язання про передачу майна релігійнім оргнаізаціям. Вирішити конфлікт мирно не вдалося, і представники монастиря звернулись до суду», — прокоментував ситуацію Андрій Патика, представник Дніпропетровської єпархії УПЦ.

Судовий процес тривав майже рік. Восени ухвалу на користь рішення монастиря виніс Господарський суд Дніпропетровської області. Інтернат спробував оскаржити вердикт, але апеляційний суд залишив попереднє рішення без змін.

Оригинал: http://risu.org.ua/ua/index/all_news/community/land_and_property_problems/38786

Підтримати нас (VISA/MasterCard)

Реклама