генетика


Зображення: тривимірне представлення мозку миші-носія делеції 16.p11.2; на зображенні виділено вісім регіонів мозку (показані різними кольорами) (CSHL)

Вчені з лабораторії Колд Спрінг Харбор (CSHL) виявили, що одна з найбільш поширених генетичних змін при аутизмі – делеція 27-го генного кластеру хромосоми 16 – викликає аутизм-подібні ознаки. Моделюючи аутизм на мишах за допомогою хромосомної інженерії, професор лабораторії Колд Спрінг Харбор Алеа Міллс разом із колегами вперше функціонально довели, що успадкування меншої кількості копій цих генів призводить до ознак, які нагадують ті, що спостергіються при діагностиці дітей з аутизмом. Результати дослідження опубліковані в Працях Національної академії наук.

«Діти зазвичай успадковують лише одну копію гена від кожного з батьків. Ми мали можливість подивитися, чи викликає варіація числа копій синдром у дітей з аутизмом», пояснює Міллс. У 2007 році професор Майкл Віглер, також з лабораторії Колд Спрінг Харбор, показав, що деякі діти з аутизмом мають невелику делецію на хромосомі 16, зачіпаючи 27 генів в цьому регіоні, який називають 16p11.2. Внаслідок делеції дитина успадковує тільки одну копію 27-го кластера. Делеція є однією з найбільш поширених структурних змін – варіацій числа копій, пов’язаних з аутизмом. «Сам факт, що ця делеція може бути причиною аутизму вражаюча», говорить Міллс. «Тому ми запитали себе – чи викличе видалення того ж набору генів у мишей які-небудь подібні ефекти?».

Після того, як була створені миші, які мали подібний до людського хромосомний дефект аутизму – делецію 16p11.2, Міллс разом з командою проаналізували цю модель для різних форм поведінки, так як зазвичай клінічні прояви аутизму широко варіюють від пацієнта до пацієнта, навіть у межах однієї сім’ї.

«Миші з делецією абсолютно відрізняються від нормальних мишей», пояснює Гай Хорев, докторський співробітник лабораторії Міллс і перший автор дослідження. Такі миші мали ряд поведінкових проявів, характерних для аутизму: гіперактивність, складності адаптації до нового середовища, дефіцит сну і обмежену, повторювану поведінку.

Цікаво, що миші, які мали додаткову копію, або дуплікацію регіону 16p11.2, не мають цих рис, але замість цього, мали протилежну поведінку. Для кожної поведінки делеція мала більш важкі наслідки, ніж дуплікація, вказуючи на те, що втрати генів мають більш тяжкі наслідки. Це може пояснити, чому дуплікації 16p11.2 в людській популяції виявляються значно частіше, ніж делеції, і чому пацієнти з делецією 16p11.2 виявляються раніше, ніж з дуплікацями.

Модель на мишах також показує потенційний зв’язок між делецією 16p11.2 і виживанням, так як близько половини мишей померло відразу після народження. Чи справедливі ці результати до людської популяції буде відомо після майбутніх досліджень, які досліджуватимуть зв’язок між цією делецією і нез’ясовними випадками смерті серед немовлят.

Дослідники також використали МРТ для виявлення конкретних областей мозку, які змінилися в моделях аутизму, показавши, що були порушені вісім різних частин мозку. Зараз група працює над визначенням, який ген або група генів серед 27, які знаходяться у делетованій області, відповідають за змінену поведінку і спостережені зміни в мозку.

«Алеа Міллс створила цінний ресурс для всіх, хто бере участь у дослідження аутизму. Щоб створити мишачу модель, яка несе асоційовану з аутизмом генетичну варіацію людини, потрібен незвичайний технічний навичок», говорить д-р Джеральд Фішбах, директор Gerald Fischbach і Ініціативи з досліджень аутизму Фонда Саймонса (SFARI).

Ці миші матимуть неоціненне значення для точного визначення генетичної основи аутизму і для з’ясування того, як ці зміни впливають на мозок. Вони також можуть бути використані для пошуку способів діагностування дітей з аутизмом, перш ніж у них розвинеться синдром в повному масштабі, а також клінічних засобів лікування.

Автор: Елісс Найтінгейлл
Адреса джерела: press-release, anight@att.net

Підтримати нас (VISA/MasterCard)

Реклама