Інклюзія в Україні

slide-training-coachingУряд визначив, як будуть створені та працюватимуть центри ресурсної підтримки інклюзивної освіти в Україні. Відповідну постанову прийняв під час засідання Кабінет Міністрів.

Такі центри з’являться в Україні вперше. Вони забезпечуватимуть навчання вчителів шкіл та фахівців Інклюзивно-ресурсних центрів (ІРЦ), підвищення їх кваліфікації.

Окрім цього, установи проводитимуть аналітичну роботу. Так, вони визначатимуть, як впливає раннє втручання на розвиток дитини з особливими освітніми потребами, як визначити кращу програму розвитку для дитини тощо.

Враховувати будуть також побажання батьків. Наприклад, щодо вибору місця та форми навчання.

Центри будуть розміщені у кожній області на базі Інститутів післядипломної освіти. Їхня підтримка буде доступною впродовж усього року.

«Створення подібних центрів безперечно сприятиме підвищенню якості інклюзивного навчання. Ми чудово розуміємо, що підтримка в інклюзії потрібна не лише дітям та батькам, але й педагогам», – наголосила генеральний директор директорату інклюзивної та позашкільної освіти МОН Лариса Самсонова.

Вона додала, що центри підтримки будуть збирати інформацію щодо стану інклюзивної освіти, розроблюватимуть програми підвищення кваліфікації для педагогів ІРЦ тощо.

«Центри надаватимуть консультативно-методичну допомогу, крім ІРЦ, ще й іншим установам: соціального захисту населення, закладам охорони здоров’я, посадовим особам облдержадміністрацій, представникам органів місцевого самоврядування та громадським об’єднанням, а також батькам чи законним представникам дітей», – зауважила очільниця директорату.

Крім цього, фахівці центру проводитимуть різноманітні семінари та тренінги не тільки для педагогів, але й для громадськості. За словами Лариси Самсонової, така просвітницька робота центрів сприятиме підвищенню толерантності у суспільства до людей з інвалідністю.

джерело https://mon.gov.ua/ua/news/v-ukrayini-vpershe-stvoryat-centri-pidtrimki-inklyuzivnoyi-osviti-uryad-prijnyav-vidpovidnu-postanovu

безкоштовні заняття з робототехніки, безкоштовні заняття з програмування, робототехніка для дітей, програмування для дітей, робототехніка для дітей з особливими потребами, програмування для дітей з особливими потребами, безкоштовні заняття для дітей з особливими потребами, безкоштовні заняття чародім, Europe Code Week, Ресурсний центр для дітей та підлітків Чародім, THUA, Think Ukraine, Чародім, IntRobots,

Програма «Europe Code Week» в Україні націлена на опанування навичок програмування та освоєння актуальних технологій, що допоможуть дітям адаптуватись у новому глобальному світі.

На жаль, не всі діти мають можливість освоювати сучасні технології, що допоможуть їм знайти своє майбутнє покликання і забезпечити гідне життя. Є такі категорії дітей, яким необхідна додаткова допомога в освоєнні програмування та роботехніки. Це, зокрема, діти з вадами слуху та діти з особливими руховими потребами.

У рамках «Europe Code Week» ресурсний центр для дітей та підлітків «Чародім» за підтримки Google та за участі компаній IntRobots та THUA проводить відкриті безкоштовні уроки з робототехніки та програмування для таких дітей. Уроки відбуватимуться протягом двох тижнів із 13 по 26 жовтня за адресою – м.Київ, вул. Кирилівська 31-В, кв 2.

Світ програмування значно ширший за рамки стандартних уявлень і доступний кожному. Він розкриває креативність та надає можливість співпраці з чудовими людьми поряд та по всьому світу.

 «Як громадська організація ми щодня працюємо з дітьми і розуміємо, як важливо надихати молодь реальними прикладами, давати навички, які вони зможуть використовувати не лише для власного розвитку, але й для вибору актуальної професії. Europe Code Week об’єднує молодь і доводить, що світ відкритий для кожного», – розповідає Тетяна Саніна (співзасновниця РЦДП «Чародім», дослідниця неформальних освітніх перспектив).

«Ідея створення подібного проекту з’явилася відтоді, як один із батьків доньки з особливими потребами сказав, чи навіть попросив, створити щось подібне для таких діток. Ця ідея не давала мені спокою. І от завдяки ініціативі Europe Code Week з’явилася можливість розпочати навчання дітей з особливими потребами і вадами слуху робототехніки і програмування. Сподіваюся, що це початок великої і світлої справи», – зазначає Марія Прокоф’єва, співзасновниця та директорка IntRobots.

Організатори також шукають волонтерів для проведення заходу. За детальною інформацією звертайтеся за телефонами: 067 216 44 46 або 098 792 7793. Детальний розклад занять уточнюйте за телефоном: 067 216 44 46.

ГО «Ресурсний центр для дітей та підлітків «Чародім». Ми – це батьки, психологи та педагоги, котрі об’єднались для того, щоб підтримати дітей і підлітків у швидкоплинному сучасному світі, аби допомогти їм повірити в себе, знайти свій власний шлях, навчитись співпрацювати з іншими.

IntRobots. Дитячі та дорослі курси з програмування та роботехніки на основі Arduino. Ми навчаємо лише через практику та творчість і дуже любимо те, що робимо. У нас немає нудних конспектів, лише життєві проекти і важливі навички.

THUA (Think Ukraine). Освітній проект, що спеціалізується на навчанні програмування дітей і підлітків на основі методики learning-by-doing (вчись роблячи) та використанні сучасних інтерактивних навчальних програмних середовищ.

джерело  Букмоль. Незалежний культурний проект для дітей, їхніх батьків та усіх-усіх небайдужих й охочих до читання.

hands-2082x1171

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 22 серпня 2018 р. № 617

ПОЛОЖЕННЯ
про ресурсний центр підтримки інклюзивної освіти

Загальна частина

1. Це Положення визначає порядок утворення ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти (далі — центр підтримки інклюзивної освіти), основні засади його діяльності, правовий статус, а також порядок його припинення.

2. У своїй діяльності центр підтримки інклюзивної освіти керується Конституцією України, Конвенцією про права осіб з інвалідністю, Законами України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про дошкільну освіту”, іншими актами законодавства та цим Положенням.

3. Центри підтримки інклюзивної освіти утворюються в областях, мм. Києві та Севастополі.

4. Центр підтримки інклюзивної освіти не є юридичною особою та утворюється за рішенням керівника закладу післядипломної педагогічної освіти як структурний підрозділ такого закладу.

5. У своїй діяльності центр підтримки інклюзивної освіти підпорядковується керівнику закладу післядипломної педагогічної освіти.

Завдання центру підтримки інклюзивної освіти

6. Основними завданнями центру підтримки інклюзивної освіти є:

1) здійснення методичного та аналітичного забезпечення діяльності інклюзивно-ресурсних центрів;

2) методичне забезпечення навчання та підвищення кваліфікації педагогічних працівників інклюзивно-ресурсних центрів, закладів освіти щодо навчання дітей з особливими освітніми потребами;

3) здійснення аналітичної та прогностичної діяльності щодо організації навчання дітей з особливими освітніми потребами у відповідній області,  мм. Києві та Севастополі;

4) проведення аналізу даних реєстру дітей, які пройшли комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини (далі — комплексна оцінка) і перебувають на обліку в інклюзивно-ресурсних центрах у відповідній області, мм. Києві та Севастополі за згодою батьків (одного з батьків) або законних представників на обробку персональних даних неповнолітньої дитини;

5) підвищення рівня обізнаності громадськості про дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю, запобігання  дискримінації, формування позитивного ставлення до таких дітей та їх батьків.

7. Центр підтримки інклюзивної освіти відповідно до покладених на нього завдань:

1) здійснює підвищення професійної компетентності педагогічних працівників інклюзивно-ресурсних центрів, закладів освіти щодо навчання дітей з особливими освітніми потребами шляхом організації та проведення, зокрема, тренінгів, семінарів, вебінарів;

2) надає консультативно-методичну допомогу з питань навчання дітей з особливими освітніми потребами керівникам та педагогічним працівникам закладів освіти, інклюзивно-ресурсних центрів, установ (закладів) соціального захисту населення, закладів охорони здоров’я, батькам (іншим законним представникам) дитини, посадовим особам обласних (Київської та Севастопольської міських) держадміністрацій, представникам органів місцевого самоврядування та громадським об’єднанням;

3) проводить аналіз даних щодо фахівців, які надають психолого-педагогічні, корекційно-розвиткові послуги дітям з особливими освітніми потребами у відповідній області, мм. Києві та Севастополі (їх професійний рівень, місце роботи);

4) здійснює узагальнення інформації про заклади освіти відповідної області, мм. Києва та Севастополя, які надають психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги дітям з особливими освітніми потребами;

5) проводить аналіз даних щодо охоплення навчанням дітей з особливими освітніми потребами у відповідній області, мм. Києві та Севастополі, вивчає та узагальнює досвід роботи закладів освіти;

6) надає в межах компетенції пропозиції щодо удосконалення законодавства з питань навчання дітей з особливими освітніми потребами відповідному структурному підрозділу з питань діяльності інклюзивно-ресурсних центрів органів управління освітою обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та МОН;

7) співпрацює з Інститутом спеціальної педагогіки Національної академії педагогічних наук та іншими структурними підрозділами закладу післядипломної педагогічної освіти щодо застосування сучасних методик проведення комплексної оцінки, надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг, адаптації освітніх програм до потреб дітей з особливими освітніми потребами, розробки індивідуальної програми розвитку та з інших питань в межах своєї компетенції;

8) проводить інформаційно-просвітницьку роботу з підвищення рівня обізнаності громадськості про дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю, у взаємодії з громадськими об’єднаннями, батьками (іншими законними представниками) дітей, закладами освіти шляхом організації та проведення лекцій, тренінгів, семінарів, вебінарів, поширення інформаційних матеріалів у засобах масової інформації тощо.

Кадрове забезпечення центру підтримки інклюзивної освіти

8. До складу центру підтримки інклюзивної освіти входять завідувач та методисти.

9. Чисельність працівників центру підтримки інклюзивної освіти становить п’ять осіб.

10. Керівництво діяльністю центру підтримки інклюзивної освіти здійснює завідувач, який призначається на посаду на конкурсній основі та звільняється з посади наказом керівника закладу післядипломної педагогічної освіти. На посаду завідувача центру підтримки інклюзивної освіти призначається особа, яка має вищу освіту ступеня магістра за спеціальністю “Спеціальна освіта” (“Корекційна освіта”, “Дефектологія”) або “Психологія” (“Практична психологія”) та стаж роботи не менше п’яти років за фахом.

11. Завідувач центру підтримки інклюзивної освіти:

1) здійснює керівництво діяльністю центру підтримки інклюзивної освіти;

2) визначає посадові обов’язки методистів, аналізує та оцінює результати їх роботи;

3) здійснює поточне та перспективне планування діяльності центру підтримки інклюзивної освіти за погодженням з керівником закладу післядипломної педагогічної освіти;

4) створює належні умови для продуктивної праці методистів центру підтримки інклюзивної освіти, підвищення їх фахового і кваліфікаційного рівня, впровадження сучасних методик проведення комплексної оцінки, надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг дітям з особливими освітніми потребами;

5) бере участь у навчально-методичній роботі центру підтримки інклюзивної освіти відповідно до фахової підготовки;

6) подає звіти про роботу центру підтримки інклюзивної освіти керівникові закладу післядипломної педагогічної освіти, інформує про роботу відповідний структурний підрозділ з питань діяльності інклюзивно-ресурсних центрів органів управління освітою обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;

7) подає пропозиції та вживає організаційних заходів для покращення навчально-методичної роботи з організації навчання дітей з особливими освітніми потребами у відповідній області, мм. Києві та Севастополі.

12. На посаду методистів центрів підтримки інклюзивної освіти призначаються особи, які мають вищу освіту ступеня магістра за спеціальністю “Спеціальна освіта” (“Корекційна освіта”, “Дефектологія”) або “Психологія” (“Практична психологія”) та стаж роботи за фахом не менше трьох років. Методисти призначаються на посаду на конкурсній основі та звільняються з посади керівником закладу післядипломної педагогічної освіти.

 

Припинення центру підтримки інклюзивної освіти

13. Діяльність центру підтримки інклюзивної освіти припиняється в результаті його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Рішення про реорганізацію або ліквідацію приймається керівником закладу післядипломної педагогічної освіти у порядку, визначеному законодавством.

_____________________

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 22 серпня 2018 р. № 617

ЗМІНИ,
що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України

1. У додатку до Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 346 (Офіційний вісник України, 1997 р., число 16, с. 73; 2001 р., № 13, ст. 550):

1) розділ IV після позиції “Завідувач (начальник) навчально-виробничої (навчальної) майстерні” доповнити такою позицією:

“Завідувач ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти

42”;

2) у розділі VI:

назву розділу викласти в такій редакції:

“VI. “Інші заклади освіти та установи, що провадять освітню діяльність”;

після позиції “Завідувач логопедичного пункту” доповнити такими позиціями:

“Керівник (директор) інклюзивно-ресурсного центру

56

Вчитель-дефектолог (вчитель-логопед, олігофренопедагог, сурдопедагог, тифлопедагог), практичний психолог, вчитель-реабілітолог інклюзивно-ресурсного центру

   56”.

2. У переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 963 (Офіційний вісник України, 2000 р., № 24, ст. 1015; 2004 р., № 2, ст. 58; 2005 р., № 48, ст. 3013; 2006 р., № 8, ст. 454; 2007 р., № 48, ст. 1972; 2016 р., № 16, ст. 626, № 35, ст. 1360), абзац перший розділу “Посади педагогічних працівників” після слів “психолого-медико-педагогічної консультації” доповнити словами “, інклюзивно-ресурсного центру, ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти”.

3. Підрозділ 2 розділу I додатка 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери” (Офіційний вісник України, 2002 р., № 36, ст. 1699, № 52, ст. 2389; 2005 р., № 40, ст. 2544; 2017 р., № 1, ст. 6) після позиції

“Завідувач психолого-медико-педагогічної консультації                  15”

доповнити такими позиціями:

“Керівник (директор) інклюзивно-ресурсного центру 15
Завідувач ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти 14”.

4. У Положенні про інклюзивно-ресурсний центр, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 р. № 545 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 61, ст. 1859):

1) пункт 1 викласти в такій редакції:

“1. Це Положення визначає порядок утворення та припинення, основні засади діяльності, а також правовий статус інклюзивно-ресурсного центру.

Інклюзивно-ресурсний центр є установою, що утворюється з метою забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами віком від 2 до 18 років на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти, в тому числі у закладах професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладах освіти, які забезпечують здобуття загальної середньої освіти, шляхом проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини (далі — комплексна оцінка), надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг та забезпечення їх системного кваліфікованого супроводу.

МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо діяльності інклюзивно-ресурсних центрів. Методичне та аналітичне забезпечення діяльності інклюзивно-ресурсних центрів здійснюють ресурсні центри підтримки інклюзивної освіти (далі — центри підтримки інклюзивної освіти).”;

2) абзац другий пункту 4 викласти в такій редакції:

“У разі коли кількість дітей, які проживають на території об’єднаної територіальної громади (району) або у місті (районі міста), перевищує відповідно 7 тис. та 12 тис., інклюзивно-ресурсний центр додатково залучає необхідних фахівців з урахуванням виявлених дітей відповідної нозології, які потребують психолого-педагогічного супроводу та надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг, згідно з пунктом 52 цього Положення.”;

3) пункт 5 викласти в такій редакції:

“5. У своїй діяльності інклюзивно-ресурсний центр підпорядковується засновнику. Структурні підрозділи з питань діяльності інклюзивно-ресурсних центрів органів управління освітою обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі — структурні підрозділи з питань діяльності інклюзивно-ресурсних центрів органів управління освітою) здійснюють координацію діяльності інклюзивно-ресурсних центрів, контроль за дотриманням ними актів законодавства та цього Положення.”;

4) у пункті 6:

абзац другий викласти в такій редакції:

“Загальна площа інклюзивно-ресурсних центрів, які розміщуються у приміщеннях закладів загальної середньої освіти, становить не менше ніж 50 кв. метрів. У таких приміщеннях облаштовуються кабінет вчителів-дефектологів, кабінет логопеда, кабінет практичних психологів, кабінет фахівців інклюзивно-ресурсного центру, кабінет директора.”;

доповнити пункт абзацом такого змісту:

“Інклюзивно-ресурсні центри, які розміщуються в окремих приміщеннях, облаштовуються приймальнею, кабінетами: логопеда, сурдопедагога, тифлопедагога, олігофренопедагога, практичних психологів, фахівців інклюзивно-ресурсного центру, директора, а також ресурсною кімнатою та залом для занять з лікувальної фізкультури.”;

5) пункт 8 викласти в такій редакції:

“8. Основними завданнями інклюзивно-ресурсного центру є:

1) проведення комплексної оцінки з метою визначення особливих освітніх потреб дитини, в тому числі коефіцієнта її інтелекту (здійснюється практичними психологами інклюзивно-ресурсного центру), розроблення рекомендацій щодо освітньої програми, надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг відповідно до потенційних можливостей дитини;

2) надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг дітям з особливими освітніми потребами, які навчаються у закладах дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладах освіти, які забезпечують здобуття загальної середньої освіти (не відвідують заклади освіти) та не отримують відповідної допомоги;

3) участь педагогічних працівників інклюзивно-ресурсного центру в командах психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами у закладах загальної середньої та дошкільної освіти, а також психолого-педагогічних комісіях спеціальних  закладів загальної середньої освіти з метою моніторингу динаміки розвитку дитини не рідше, ніж двічі на рік;

4) ведення реєстру дітей, які пройшли комплексну оцінку і перебувають на обліку в інклюзивно-ресурсному центрі (додаток 1), за згодою їх батьків (одного з батьків) або законних представників на обробку персональних даних неповнолітньої дитини;

5) ведення реєстру закладів освіти, а також реєстру фахівців, які надають психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги дітям з особливими освітніми потребами за їх згодою (додаток 2);

6) надання консультацій та взаємодія з педагогічними працівниками закладів дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладів освіти, які забезпечують здобуття загальної середньої освіти, з питань організації інклюзивного навчання;

7) надання методичної допомоги педагогічним працівникам закладів дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладів освіти, які забезпечують здобуття загальної середньої освіти, батькам або законним представникам дітей з особливими освітніми потребами щодо особливостей організації надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг таким дітям;

8) консультування батьків або законних представників дітей з особливими освітніми потребами стосовно мережі закладів дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти, інших закладів освіти, які забезпечують здобуття загальної середньої освіти, та зарахування до цих закладів;

9) надання консультативної та психологічної допомоги, проведення бесід з батьками (законними представниками) дітей з особливими освітніми потребами у формуванні позитивної мотивації щодо розвитку таких дітей;

10) моніторинг динаміки розвитку дітей з особливими освітніми потребами шляхом взаємодії з їх батьками (законними представниками) та закладами освіти, в яких вони навчаються;

11) організація інформаційно-просвітницької діяльності шляхом проведення конференцій, семінарів, засідань за круглим столом, тренінгів, майстер-класів з питань надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг дітям з особливими освітніми потребами;

12) взаємодія з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, закладами освіти, закладами охорони здоров’я, закладами (установами) соціального захисту населення, службами у справах дітей, громадськими організаціями щодо надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг дітям з особливими освітніми потребами починаючи з раннього віку в разі потреби із залученням відповідних спеціалістів;

13) підготовка звітної інформації про результати діяльності інклюзивно-ресурсного центру для засновника, відповідного структурного підрозділу з питань діяльності інклюзивно-ресурсних центрів органів управління освітою, а також аналітичної інформації для відповідного центру підтримки інклюзивної освіти.”;

6) абзаци третій і четвертий пункту 10 викласти в такій редакції:

“вносити засновнику, відповідному структурному підрозділу з питань діяльності інклюзивно-ресурсних центрів органів управління освітою та центру підтримки інклюзивної освіти пропозиції щодо удосконалення діяльності інклюзивно-ресурсного центру;

залучати у разі потреби додаткових фахівців, у тому числі медичних працівників, працівників соціальних служб, фахівців інших інклюзивно-ресурсних центрів, працівників закладів дошкільної освіти (ясел-садків) компенсуючого типу, спеціальних закладів загальної середньої освіти та навчально-реабілітаційних центрів.”;

7) абзац перший пункту 11 викласти в такій редакції:

“11. Первинний прийом батьків (одного з батьків) або законних представників дитини проводить директор інклюзивно-ресурсного центру, або уповноважені ним працівники, які визначають час та дату проведення комплексної оцінки та встановлюють наявність таких документів:”;

8) в абзаці шостому пункту 18 слова “навчальної діяльності” замінити словами “освітньої діяльності”;

9) у другому реченні пункту 19 слова “вчитель лікувальної фізкультури” замінити словами “вчитель-реабілітолог”;

10) у першому реченні пункту 23 слова “навчальної діяльності” і “навчальної програми” замінити відповідно словами “освітньої діяльності” і “освітньої програми”;

11) у пункті 27 слова “найменування навчального закладу (дошкільного, загальноосвітнього, професійно-технічного)” замінити словами “заклад освіти, де навчається дитина”;

12) пункти 30 і 31 викласти в такій редакції:

“30. Висновок про комплексну оцінку надається батькам (одному з батьків) або законним представникам дитини з особливими освітніми потребами, за заявою яких (якого) її проведено, у двох примірниках, один з яких подається батьками (законними представниками) дитини до закладу освіти.

31. Висновок про комплексну оцінку реєструється у відповідному журналі та зберігається в електронному вигляді в інклюзивно-ресурсному центрі (сканована копія такого висновку).”;

13) у першому реченні пункту 33 слова “дошкільного або загальноосвітнього навчального закладу” замінити словами “закладу дошкільної або загальної середньої освіти”;

14) у пункті 34:

абзаци другий і третій викласти в такій редакції:

“переходу дитини з особливими освітніми потребами з дошкільного закладу освіти в заклад загальної середньої освіти; переведення дитини із спеціального закладу дошкільної освіти, спеціального закладу загальної середньої освіти, закладу загальної середньої освіти до інклюзивної (спеціальної) групи закладу дошкільної освіти або інклюзивного (спеціального) класу закладу загальної середньої освіти;

надання рекомендації команди психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами у закладах загальної середньої та дошкільної освіти, психолого-педагогічної комісії спеціального закладу загальної середньої освіти щодо наявності успіхів або труднощів у засвоєнні дитиною освітньої програми.”;

абзац четвертий виключити;

15) абзац перший пункту 35 викласти в такій редакції:

“35. У разі коли батьки (один з батьків) або законні представники дитини з особливими освітніми потребами не погоджуються з висновком про комплексну оцінку, вони можуть звернутися до відповідного структурного підрозділу з питань діяльності інклюзивно-ресурсних центрів органів управління освітою для проведення повторної комплексної оцінки республіканським, обласним, мм. Києва та Севастополя психолого-педагогічним консиліумом (далі — консиліум).”;

16) назву розділу “Організація надання психолого-педагогічної допомоги дитині з особливими освітніми потребами” викласти в такій редакції:

 

“Організація психолого-педагогічного супроводу та надання
психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг
дитині з особливими освітніми потребами”;

17) пункти 38 і 39 викласти в такій редакції:

“38. Психолого-педагогічний супровід — це комплексна система заходів з організації освітнього процесу та розвитку дитини, передбачена індивідуальною програмою розвитку.

Психолого-педагогічні послуги — це комплексна система заходів з організації освітнього процесу та розвитку особи з особливими освітніми потребами, що передбачені індивідуальною програмою розвитку та надаються педагогічними працівниками закладів освіти, реабілітаційних установ системи охорони здоров’я, соціального захисту, фахівцями інклюзивно-ресурсного центру.

Корекційно-розвиткові послуги — це комплексна система заходів супроводження особи з особливими освітніми потребами у процесі навчання, що спрямовані на корекцію порушень шляхом розвитку особистості, її пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери та мовлення.

39. Психолого-педагогічний супровід, психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги спрямовані на:

соціалізацію дітей з особливими освітніми потребами, розвиток їх самостійності та відповідних компетенцій;

формування компенсаційних способів діяльності як важливої умови підготовки дітей з особливими освітніми потребами до навчання в закладах дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладах освіти, які забезпечують здобуття загальної середньої освіти;

розвиток навичок саморегуляції та саморозвитку дітей з урахуванням наявних знань, умінь і навичок комунікативної діяльності, становлення особистості.

За результатами комплексної оцінки фахівці інклюзивно-ресурсного центру:

визначають напрями та обсяг психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг, які надаються дітям з особливими освітніми потребами (для дитини з інвалідністю — з урахуванням індивідуальної програми реабілітації), та забезпечують їх надання шляхом проведення індивідуальних і групових занять;

надають рекомендації щодо складення, виконання, коригування індивідуальної програми розвитку в частині надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг, змісту, форм та методів навчання відповідно до потенційних можливостей дитини, створення належних умов для навчання залежно від порушення розвитку дітей з особливими освітніми потребами (доступність приміщень, особливості облаштування робочого місця, використання технічних засобів тощо).

Психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги надаються дітям з особливими освітніми потребами, які навчаються у закладах дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладах освіти, які забезпечують здобуття загальної середньої освіти, і не отримують відповідної допомоги.”;

18) пункт 40 викласти в такій редакції:

“40. Тривалість робочого тижня педагогічних працівників інклюзивно-ресурсного центру становить 40 годин, що становить тарифну ставку, з яких педагогічне навантаження фахівців інклюзивно-ресурсного центру, які надають психолого-педагогічну допомогу дітям з особливими освітніми потребами, становить 18 годин на тиждень для безпосередньої роботи з такими дітьми. Крім того, фахівці інклюзивно-ресурсного центру провадять інші види діяльності, зокрема надають консультації батькам (законним представникам) дітей, педагогічним працівникам, які беруть участь в інклюзивному навчанні, тощо.”;

19) пункт 41 викласти в такій редакції:

“41. Керівництво діяльністю інклюзивно-ресурсного центру здійснює директор, який призначається на посаду строком на три роки на конкурсній основі та звільняється з посади засновником за погодженням з відповідним структурним підрозділом з питань діяльності інклюзивно-ресурсних центрів органів управління освітою. На посаду директора інклюзивно-ресурсного центру призначається особа, яка має вищу освіту ступеня магістра за спеціальністю “Спеціальна освіта” (“Корекційна освіта”, “Дефектологія”) або “Психологія” (“Практична психологія”) та стаж роботи не менше п’яти років за фахом.”;

20) у пункті 42:

підпункт 2 викласти в такій редакції:

“2) призначає на посади фахівців інклюзивно-ресурсного центру на конкурсній основі та звільняє їх з посад відповідно до законодавства;”;

підпункт 4 викласти в такій редакції:

“4) розпоряджається за погодженням із засновником в установленому порядку майном інклюзивно-ресурсного центру та його коштами, формує кошторис, укладає цивільно-правові угоди, забезпечує ефективність використання фінансових та матеріальних ресурсів;”;

21) пункти 43 – 45 викласти в такій редакції:

“43. Діяльність інклюзивно-ресурсного центру забезпечують педагогічні працівники: вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи (сурдопедагоги, олігофренопедагоги, тифлопедагоги), практичні психологи, вчитель-реабілітолог, а також медична сестра, бухгалтер та господарсько-обслуговувальний персонал.

44. На посади педагогічних працівників інклюзивно-ресурсного центру призначаються особи, які мають вищу педагогічну (психологічну) освіту ступеня магістра. Стаж роботи за фахом не менше 60 відсотків педагогічних працівників інклюзивно-ресурсного центру повинен становити три або більше років.

45. Призначення на посади педагогічних працівників інклюзивно-ресурсного центру здійснюється засновником на конкурсній основі. Положення про конкурс на посаду директора та педагогічних працівників інклюзивно-ресурсного центру затверджує засновник на підставі примірних положень, затверджених МОН.”;

22) пункти 47 і 48 викласти в такій редакції:

“47. На педагогічних працівників інклюзивно-ресурсних центрів поширюються умови оплати праці, умови надання щорічних відпусток та інші пільги, встановлені законодавством для педагогічних працівників спеціальних закладів загальної середньої освіти.

48. У разі потреби інклюзивно-ресурсний центр може залучати додаткових фахівців шляхом укладання цивільно-правових угод.”;

23) в абзаці п’ятому пункту 49 слова “вчителя лікувальної фізкультури” замінити словами “вчителя-реабілітолога”;

24) пункт 50 виключити;

25) друге речення абзацу першого пункту 52 викласти в такій редакції: “У разі потреби можуть бути введені додаткові штатні одиниці, у тому числі у разі, коли кількість дітей, які проживають на території об’єднаної територіальної громади (району) або у місті (районі міста), перевищує відповідно 7 тис. та 12 тис., інклюзивно-ресурсний центр додатково залучає необхідних фахівців залежно від кількості виявлених дітей відповідної нозології, які потребують надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг.”;

26) пункти 53 і 54 викласти в такій редакції:

“53. Штатний розпис інклюзивно-ресурсного центру та режим його роботи затверджуються засновником.

54. Структурний підрозділ з питань інклюзивної освіти та діяльності інклюзивно-ресурсних центрів МОН:

1) координує роботу з функціонування реєстру дітей, які пройшли комплексну оцінку і перебувають на обліку в інклюзивно-ресурсних центрах;

2) здійснює нормативно-правове забезпечення діяльності інклюзивно-ресурсних центрів;

3) здійснює координацію роботи інклюзивно-ресурсних центрів та забезпечує контроль за їх діяльністю, дотриманням вимог законодавства та цього Положення;

4) взаємодіє з питань діяльності інклюзивно-ресурсних центрів з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, закладами освіти, охорони здоров’я, закладами і установами системи соціального захисту населення, а також громадськими об’єднаннями.”;

27) у пункті 55:

підпункт 1 викласти в такій редакції:

“1) проведення повторної комплексної оцінки, зокрема консиліумом із залученням фахівців, які надають психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги дітям з особливими освітніми потребами, в тому числі методистів центрів підтримки інклюзивної освіти, фахівців інклюзивно-ресурсних центрів, педагогічних працівників спеціальних закладів загальної середньої освіти та навчально-реабілітаційних центрів;”;

у підпункті 2 слова “навчально-пізнавальної діяльності” замінити словами “освітньої діяльності”;

підпункт 4 викласти в такій редакції:

“4) адміністрування реєстру закладів освіти, а також реєстру фахівців, які надають психолого-педагогічні, корекційно-розвиткові послуги дітям з особливими освітніми потребами;”;

підпункт 8 викласти в такій редакції:

“8) погодження статутів, кандидатур на посади директорів інклюзивно-ресурсних центрів;”;

28) у пункті 56:

підпункт 1 викласти в такій редакції:

“1) розробляє методики проведення комплексної оцінки, методичні рекомендації щодо надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг, адаптації освітніх програм до потреб дітей з особливими освітніми потребами;”;

підпункти 4 і 5 викласти в такій редакції:

“4) здійснює науково-методичне забезпечення підвищення кваліфікації методистів центрів підтримки інклюзивної освіти, педагогічних працівників інклюзивно-ресурсних центрів, закладів дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладів освіти, які забезпечують здобуття загальної середньої освіти;

5) організовує і проводить науково-методичні семінари, тренінги, конференції, конгреси, засідання за круглим столом та сприяє впровадженню сучасних форм і методів підготовки, підвищення кваліфікації методистів центрів підтримки інклюзивної освіти, фахівців інклюзивно-ресурсних центрів, педагогічних працівників закладів дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та інших закладів освіти, які забезпечують здобуття загальної середньої освіти.”;

29) пункт 57 виключити;

30) підпункт 1 пункту 58 після слова “директора” доповнити словами “та педагогічних працівників”;

31) у тексті Положення:

слова “центр”, “навчальний заклад” і “структурний підрозділ з питань діяльності центру” в усіх відмінках і формах числа замінити відповідно словами “інклюзивно-ресурсний центр”, “заклад освіти” і “структурний підрозділ з питань діяльності інклюзивно-ресурсних центрів органів управління освітою” у відповідному відмінку і числі;

слова “психолого-педагогічна допомога” в усіх відмінках замінити словами “психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги” у відповідному відмінку;

32) у додатках до Положення:

у додатку 1 слова “навчального закладу” і “психолого-педагогічної допомоги” замінити відповідно словами “освітнього закладу” і “психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг”;

у додатку 2:

у назві додатка слова “психолого-педагогічну допомогу” замінити словами “психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги”;

слова “вищого навчального закладу” замінити словами “закладу вищої освіти”;

у додатку 3 слова “дошкільного/загальноосвітнього/професійно-технічного навчального закладу” замінити словами “закладу дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти”;

у додатку 5:

у пункті 1 слова “дошкільний/загальноосвітній/професійно-технічний навчальний заклад” замінити словами “заклад дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти”;

пункт 4 після слів “Медичний діагноз” доповнити словами “(за наявності)”;

пункт 5 викласти в такій редакції:

“5. Заклади освіти, в яких навчалася/навчається дитина (заклади дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної освіти)

 

Період

Заклад дошкільної освіти/група,

Заклад загальної середньої освіти/клас,

Заклад професійної (професійно-технічної освіти)/група

Форма навчання”;

 

у пункті 6 слова “навчальної діяльності” замінити словами “освітньої діяльності”;

пункт 7 викласти в такій редакції:

“7. Загальні висновки

Особливі освітні потреби (наявність):

так  ____________________________________________________________

(зазначити категорію освітніх потреб)

ні 

Рекомендована освітня програма _________________________________

_________________________________________________________________

Індивідуальний навчальний план:

так 

ні 

Психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги

Види послуг

Напрям

Період/обсяг

Спеціаліст

Заняття з практичним психологом

Заняття з вчителем-логопедом

Заняття з вчителем-дефектологом

Заняття з вчителем-реабілітологом

Додаткові заняття

Інше (наявність асистента вчителя/вихователя, спеціальних підручників, корекційного обладнання тощо)

Повторна психолого-педагогічна оцінка:

запланована (період, дата) 

за бажанням 

Мета повторної оцінки

Напрями повторної оцінки”;

у пункті 8 слова “вчителя лікувальної фізкультури” замінити словами “вчителя-реабілітолога”;

у пункті 9 слова “Вчитель лікувальної фізкультури” замінити словами “Вчитель-реабілітолог”;

у підпункті 1 пункту 2 приміток до додатка 5 слова “навчальних закладів” замінити словами “закладів освіти”;

у додатку 6:

у пункті 3 слова “дошкільного/загальноосвітнього/професійно-технічного навчального закладу” замінити словами “закладу дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти”;

у пункті 6 слова “навчальна програма” і “Психолого-педагогічна допомога” замінити відповідно словами “освітня програма”, “Психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги”;

у пункті 7 слова “Вчитель лікувальної фізкультури” замінити словами “Вчитель-реабілітолог”;

у додатку 8 слова “психолого-педагогічної допомоги” замінити словами “надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг”.

________________________

джерело https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/deyaki-pitannya-stvorennya-resursnih

Віта Макаренко,
експерт газети «Бухгалтерія: бюджет»(коментар до листів МОН від 29.12.2015 р. № 2/3-13-2760-15 та від 08.09.2017 р. № 2.1-213)diverser_semana02

З 01.09.2017 р. відповідно до п. 3 постанови від 23.04.2003 р. № 585 було припинено набір дітей із затримкою психічного розвитку до підготовчих та перших класів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів). Натомість для них має бути забезпечено умови для навчання, зокрема, в інклюзивних класах загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ). А значить, у асистента вчителя інклюзивних класів ЗНЗ з 01.09.2017 р. побільшало роботи.

У світлі цих подій роз’яснення МОН, викладені у коментованих листах, щодо умов оплати праці асистента вчителя ЗНЗ є вкрай актуальними. Тож до справи.

Посадовий оклад Посаду «асистент учителя» у Типових штатах № 12051 передбачили ще у 2011 році. Проте посадовий оклад для неї встановили майже за чотири роки потому. Відтак, оскільки тривалий час питання щодо розміру посадового окладу асистента вчителя залишалось без відповіді, ввести до штатного розпису ЗНЗ таку посаду було неможливо. У зв’язку з цим МОНмолодьспорту у листі від 28.09.2012 р. № 1/9-694 рекомендувало замість посади асистента вчителя вводити посаду вихователя ЗНЗ з інклюзивним навчанням.

І лише після того, як в постанові № 1298законодавці визначили, що асистенту вчителя ЗНЗ з інклюзивним та інтегрованим навчанням встановлюють 8–10 тарифні розряди, з’явились підстави прописати у штатному розписі таку посаду.

ВАЖЛИВО! Постановою КМУ від 14.12.2016 р. № 974 передбачено підвищення на 2 позиції за ЄТС тарифного розряду асистента вчителя ЗНЗ з інклюзивним та інтегрованим навчанням — з 01.01.2017 р. він встановлюється на рівні 10–12 тарифних розрядів. Це прописано і в підрозд. 2 розд. I постанови № 1298.

Водночас поки що в абз. 4 прим «**» додатку 6 до наказу № 557тарифний розряд такого працівника залишається на рівні 8–10 тарифних розрядів. Але оскільки постанова № 974 є документом прямої дії, то застосовуються саме її норми — на цьому наголошує і фахівець Мінсоцполітики в газеті «Бухгалтерія: бюджет», № 35/2017, с. 29.

Асистент вчителя vs вихователь В абз. 10 ч. 1 ст. 25 Закону № 651вказано посаду «асистент вчителя інклюзивних класів ЗНЗ»а в постанові № 1298 — «асистент вчителя ЗНЗ з інклюзивним та інтегрованим навчанням». Як же правильно?

В листі від 29.12.2015 р. № 2/3-13-2760-15 (див. с. 17) фахівці МОН відповідають, що орієнтуватися потрібно на законодавчий акт, який має вищу юридичну силу, тобто на Закон № 651. Відтак до штатного розпису ЗНЗ потрібно вводити посаду «асистент вчителя інклюзивних класів ЗНЗ».

Але підкреслимо: для збереження гарантій, передбачених для педагогічних працівників, посада повинна звучати так, як прописано в Порядку № 9635, тобто «асистент вчителя ЗНЗ з інклюзивним та інтегрованим навчанням», незважаючи на те, що така назва йде врозріз із Законом № 651.

Одночасно постало питання, що робити, якщо до штатного розпису було введено посаду вихователя ЗНЗ з інклюзивним навчанням? Нагадаємо, в газеті «Бухгалтерія: бюджет», № 27/2015, с. 4 ми зазначали таке: оскільки Типовими штатами № 1205 передбачено, що до штатного розпису ЗНЗ може бути введена посада вихователя (асистента вчителя), тому, якщо у штатному розписі значиться посада вихователя, то законодавство не порушується. Це підтверджують фахівці МОН у листі від 29.12.2015 р. № 2/3-13-2760-15 (див. с. 17).

Якщо все ж таки прийнято рішення про перейменування посади працівника, то слід мати на увазі, що як вихователю працівнику встановлювали посадовий оклад на рівні: фахівця без категорії — 10–11 тарифні розряди; другої категорії — 12; першої категорії — 13; вищої категорії — 14 тарифний розряд (додаток 6 до наказу № 557). Водночас постанова № 1298 передбачає для асистента вчителя нижчі тарифні розряди. Тому не варто забувати про ст. 103 Кодексу законів про працю і ст. 29 Закону про оплату праці6які зобов’язують роботодавця інформувати працівників про введення нових або зміну діючих умов оплати праці у бік погіршення не пізніше ніж за 2 місяці. Відтак тут потрібно зважити всі «за» і «проти», перш ніж прийняти відповідне рішення.

Якщо ж ви вперше передбачаєте в штатному розписі посаду для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, тоді правильніше ввести посаду асистента вчителя. На цьому акцентують увагу і фахівці МОН.

Педнавантаження Педагогічне навантаження асистента вчителя інклюзивних класів ЗНЗ становить 25 годин на тиждень на ставку.

Але! Складається «цікава» ситуація, якщо посада значиться як «вихователь». Адже у вихователя (у тому числі ЗНЗ з інклюзивним навчанням) педнавантаження становить 30 годин на тиждень, а не 25 годин, як для асистента вчителя.

Підвищення посадового окладу Згідно з абз. 2 п.п. «в» п. 28 Інструкції № 1027посадові оклади (ставки зарплати) педагогічним працівникам у ЗНЗ (класах, групах) для дітей та підлітків, які потребують особливих умов виховання або тривалого лікування (в тому числі при індивідуальному навчанні таких дітей), підвищуються на 20%. Крім того п. 29 Інструкції № 102 передбачено, що педагогічним працівникам ЗНЗ (чи за наявності в них груп) для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, посадові оклади (ставки зарплати) підвищують на 25%.

Чи мають право педагогічні працівники, зокрема, асистент вихователя, які викладають в інклюзивному класі ЗНЗ, право на підвищення посадових окладів на цих підставах?

Асистенту вчителя інклюзивних класів ЗНЗ не передбачено підвищення посадового окладу. Такий вердикт фахівці МОН висловили в листі від 08.09.2017 р. № 2.1-2131 (див. с. 17)Справа в тому, що підвищення посадового окладу передбачене для педпрацівників, які працюють у ЗНЗ:

  • з класами або групами дітей з порушеннями фізичного або інтелектуального розвитку;
  • для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку або за наявності в них груп для таких дітей.

Тобто йдеться про спеціальний ЗНЗ або спеціальні класи чи групи ЗНЗ для таких дітей. В свою чергу, клас з інклюзивним навчанням у ЗНЗ — це звичайний клас ЗНЗ, у якому може навчатися не більше трьох учнів з особливими освітніми потребами, вони не складають групи або класу.

Тож фахівці МОН у листі від 08.09.2017 р. № 2.1-2131 (див. с. 17) наголошують: асистенту вчителя, як й іншим педагогічним працівникам, які працюють в інклюзивних класах, не передбачено збільшення посадового окладу за роботу з учнями з особливими освітніми потребами. Судячи з того, що більш нічого Міносвіти в листі не додало, вирішувати це питання не будуть, принаймні найближчим часом.

Доплати та надбавки Асистент вчителя як педагогічний працівник має право на:

  • встановлення надбавки за вислугу років за наявності відповідного стажу;
  • отримання надбавки за престижність праці;
  • отримання допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки (тривалістю 56 календарних днів) та щорічної винагороди за сумлінну працю.

Посадові обов’язки Нагадаємо, що орієнтовні кваліфікаційні характеристики асистента вчителя в класі з інклюзивним навчанням МОНмолодьспорту надало листом від 25.09.2012 р. № 1/9-675.

Але деякі питання залишаються невирішеними і досі. Так, не прописаний порядок атестації асистента вчителя в Типовому положенні № 9308І допоки так буде, питання щодо повсякденної роботи асистента вчителя можуть виникати неодноразово. Але боятись нічого — ми обов’язково допоможемо знайти рішення.

документи, що коментуються

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Щодо умов оплати праці асистента вчителя загальноосвітніх навчальних закладів з інклюзивним та інтегрованим навчанням

Лист від 29.12.2015 р. № 2/3-13-2760-15 (витяг)

Департамент загальної середньої та дошкільної освіти <…> у межах компетенції інформує.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2012 р. № 635 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 346 і від 14 червня 2000 р. № 963» посаду асистента вчителя загальноосвітніх навчальних закладів з інклюзивним та інтегрованим навчанням було внесено до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 р. № 963.

Ураховуючи, що на той час питання оплати праці асистента вчителя не було урегульовано, Міністерство листом від 28.09.2012 р. № 1/9-694 рекомендувало вводити до штатного розпису загальноосвітніх навчальних закладів посаду вихователя (асистента вчителя) для роботи з учнями з особливими освітніми потребами з розрахунку 0,5 ставки на клас, у якому навчаються такі діти.

З 01.01.2015 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про освіту щодо організації інклюзивного навчання» від 05.06.2014 р. № 1324-VII, статтею 2 якого внесено зміни до Закону України «Про загальну середню освіту», а саме: абзац десятий частини першої статті 25 після слів «вихователя загальноосвітньої спеціальної школи (школи-інтернату)» доповнено словами «та асистента вчителя інклюзивних класів загальноосвітніх навчальних закладів».

У той же час постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2015 року № 479 було внесено зміни в додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», а саме: слова «Асистент учителя-реабілітолога» замінено на «Асистент вчителя-реабілітолога, асистент вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням».

У разі існування неузгодженості між актами, які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. Оскільки закон має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України, слід застосовувати норми закону.

Педагогічне навантаження вихователя загальноосвітнього навчального закладу становить 30 годин, вихователя загальноосвітньої спеціальної школи (школи-інтернату) та асистента вчителя інклюзивних класів загальноосвітніх навчальних закладів — 25 годин на тиждень, що становить тарифну ставку.

Щодо перейменування посади працівника, то відповідно до штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 06.12.2010 р. № 1205 <…> передбачено, що до штатного розпису може бути введено посаду вихователя (асистента вчителя). Тому якщо у штатному розписі значиться посада вихователя, то законодавство не порушується.

Якщо працівник приймається вперше на роботу, до штатного розпису доцільно вводити посаду асистента вчителя інклюзивних класів загальноосвітніх навчальних закладів.

<…>

Директор департаменту Ю. Кононенко

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Щодо оплати праці педагогічних працівників, які працюють в інклюзивних класах

Лист від 08.09.2017 р. № 2.1-2131

Департаментом загальної середньої та дошкільної освіти у межах компетенції розглянуто <…> лист щодо оплати праці педагогічних працівників, які працюють в інклюзивних класах.

Інформуємо, що відповідно до підпункту «в» пункту 28 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом МОН від 15.04.1993 р. № 102 <…> підвищення посадового окладу на 20% передбачено для педагогічних працівників, які працюють у загальноосвітніх навчальних закладах з класами або групами дітей з порушеннями фізичного або інтелектуального розвитку.

Відповідно до Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.2011 р. № 872 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 р. № 588) (далі — Порядок), для забезпечення ефективності навчально-виховного процесу у класі з інклюзивним навчанням може навчатись не більше трьох учнів з особливими освітніми потребами, що не становить групи або класу.

Також відповідно до Порядку в такому класі працює асистент вчителя, який забезпечує реалізацію індивідуальної програми розвитку дитини з особливими освітніми потребами.

Враховуючи наведене, педагогічним працівникам, які працюють в інклюзивних класах, не передбачено збільшення посадового окладу.

Директор Департаменту Ю. Кононенко

1Типові штатні нормативи загальноосвітніх навчальних закладів, затверджені наказом МОН від 06.12.2010 р. № 1205.

2Постанова КМУ «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 р. № 1298.

3Наказ МОН «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26.09.2005 р. № 557.

4Закон України «Про загальну середню освіту» від 13.05.1999 р. № 651-XIV.

5Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затверджений постановою КМУ від 14.06.2000 р. № 963.

6Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР.

7Інструкція про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затверджена наказом МОН від 15.04.1993 р. № 102.

8Типове положення про атестацію педагогічних працівників, затверджене наказом Міносвіти від 06.10.2010 р. № 930.

 

Центр «Нова Європа» пропонує вашій увазі головні тези спікерів Сесії №2 під назвою «Зміцнення нації: мова, освіта, інклюзія» конференції «Досвід державотворення Ізраїлю: уроки для України», яка була проведена 12 червня спільно із «Українсько-Єврейською зустріччю».

inc2

Ейнат  Вілф, голова Комітету Кнесету з питань освіти, спорту та культури (2010-2013)

Питання стосовно мови та освіти Ізраїлю можна зрозуміти лише в контексті загальної історії утворення сучасної ізраїльської держави.

  • «Народження сучасного Ізраїлю відбулося в період популярності багатьох революційних ідей, однією з яких було творення нації та світської національної держави. І коли Наполеон просувався Європою, до речі, вважаючи себе не завойовником, а визволителем, він озвучив євреям революційну ідею визволення. До цього єдиною можливістю для євреїв стати частиною європейського суспільства було навернення до християнства. Натомість ідея емансипації передбачала, що євреї можуть залишатися євреями і водночас бути рівноправними членами нації».
  • «Однак тоді мова йшла не про єврейську націю, а про французьку, німецьку, італійську чи будь-яку іншу, що тоді існувала в Європі. До цього моменту кожен єврей був частиною якого-небудь народу, нації, племені, обов’язково слідував Божим заповітам, маючи спільні з іншими ритуали, міфологію, бачення майбутнього спасіння. Ідея визволення наполягала на роз’єднанні релігійної та національної складової. Наполеон тоді озвучив відому фразу: «Євреї як індивіди повинні мати все – і рівноправність, і націю», одначе як народ вони не мали нічого. Якщо італійці і французи могли назватися нацією, євреї ж нацією не були та сприймалися, перш за все, як релігійна меншина. І багато євреїв це засвоїли. Згодом деякі єврейські інтелектуали, як Теодор Герцль, усвідомили, що таке уявлення знайшло негативний відгук в Європі. Євреїв стали вважати іншою, семітською расою, і як наслідок, більшої популярності почали набирати ідеї антисемітизму. Так, формування німецької і французької нації вимагало усунення семітів. Євреї зрозуміли, що європейці не сприймають їх рівними собі, не вважають ні народом, ні нацією».

Ізраїлю вдалося зробити іврит мовою повсякденного життя, незважаючи, що на ньому не розмовляли майже 2 тисячі років.

  • «Наріжна ідея сіонізму полягала в тому, що євреї, передусім, і народ і нація, а питання релігії стало маргінальним. Тож з народженням сіонізму, який наполягав на утворенні держави для єврейського народу, ми повинні були виконати такий собі контрольний список того, що означає бути нацією. Отож, потрібна територія – і ми її отримали; люди – і євреї з різних країн почали переселятися до Ізраїлю, це явище називається алія; мова – євреї мали і мову – іврит. Однак навіть у XIX ст. коли з’явилася ідея заснування єврейської держави, ніхто не говорив івритом. Всі вміли читати священні книги івритом, промовляли молитви, однак буквально цією мовою ніхто не спілкувався. Отже, для того щоб побудувати сучасну державу Ізраїль нам потрібно було реалізувати великий проект – отримати територію, пересилити туди людей, а також відновити мову. І саме останнє було найбожевільнішою ідеєю. Хоча насправді всі ідеї сіонізму були до певної міри божевільними. Зараз ми дивимося на це як історію успіху, розуміючи, що все те було неминучим. Та все ж, намір зробити розмовною мовою ту, якою люди не говорили більше ніж 2 тисячі років і знали лише зі священного письма, дійсно виглядає безумним. Одначе кілька людей взялися за його втілення: почали відроджувати мову, вживаючи старі слова і винаходячи нові. Батьком сучасної мови іврит без перебільшення можна вважати Еліезера Бен-Єгуду. Зокрема, він наполіг на тому, щоб його першу дитину вчили говорити івритом. І в той час, коли майже ніхто не розмовляв цією мовою, його син міг спілкуватися лише івритом. Тепер же іврит слугує мовою спілкування для мільйонів людей».
  • «Ця дивовижна історія повністю є результатом людської волі і мобілізації. Тож для того, щоб побудувати модерну державу Ізраїль, ми фактично виконали контрольний список: територія, мова, люди. На відміну від інших націй, які сприймали наявність цих складових як даність, ми створили все з нуля».
  • Переселившись в Ізраїль, євреям потрібно було вивчити іврит. Через це вони відчували себе не те щоб іноземцями, та все ж їм потрібно було докласти зусиль, аби почуватися комфортно. Але вони були готові заплатити ціну задля великої історії – побудови нації. Важливою складової цієї історії була солідарність. Саме в цьому полягає бажання людей оплачувати навчання чи охорону здоров’я інших [апеляція до податків], оскільки всі розуміють, що вони є частиною єдиного суспільства. Однак в цьому випадку солідарність нерозривно пов’язана із мовою та усвідомленням спільної історії.

Араби є чисельною меншиною в Ізраїлі, тому державі необхідно їх інтегрувати.

  • «У свідомості євреїв досі присутнє переконання, що вони є меншиною навіть у власній країні (на відміну від арабів, які почувають себе більшістю в країні, хоча їхня кількість в разі менша), і це можна пояснити через історичні обставини. Тому в ментальному вимірі євреям необхідно зробити перехід від «меншості» до «більшості», в той час як арабам варто рухатися у зворотному напрямку. Але це стосується лише безпосередньо Ізраїлю, якщо ж дивитися на весь регіон, ситуація протилежна».
  • «Коли було створено Ізраїль, державна освіта була поділена на кілька частин – для івритомовних і арабомовних (але всі діти вивчають іврит починаючи з четвертого класу). Однак дискусійним досі лишається питання як знайти баланс між гарантуванням мовної автономії та забезпеченням інклюзії».

 

Аріель Родаль-Шпілер, провідна колумністка,  Міждисциплінарний центр в Герцлії (IDC Herzliya)

Ключовими факторами національної стійкості і сили є суспільна згуртованість та інклюзія всіх членів суспільства.

  • «Згуртованість та інклюзія сприяють формуванню позитивного ставлення членів суспільства не тільки до уряду, але один до одного, та спонукає до усвідомлення спільної долі. І ті, кого можна назвати «слабшим населенням», тобто люди з особливими потребами, повинні сприймати себе не як таких, про кого піклуються, а як таких, кого посилюють. В такий спосіб визнається їхня користь для країни. Тож ідеться не так про інклюзію як про посилення, розширення прав і можливостей. І це Ізраїлю вдається доволі добре».
  • «Я наведу три таких приклади. В Ізраїлі в однієї дитини зі ста діагностовано аутизм, серед таких і мій син Лео, в якого виявили відповідні розлади три роки тому. І відколи хвороба була діагностована, ми отримали неймовірну кількість підтримки від держави, яка сприяє помітним зрушенням у здібностях сина. Так, Лео буде відвідувати звичайну початкову школу, де поруч із ним завжди буде його особистий помічник. І все це фінансується міністерством освіти та адміністрацією муніципалітету, в якому ми живемо. Наступний приклад – ми маємо три терапії на тиждень, які фінансуються коштами, виділеними на охорону здоров’я. Ідеться про фізіотерапію, трудотерапію, поради батьківського виховання, а також про дорожчу кінну їзду, акватерапію, арт-терапію і таке інше. Я вже не говорю про різні види знижок і пільг, які для нас передбачені. На додачу до таких технічних речей, не можна не згадати і про загальний підхід держави: всі співробітники (від лікарні до державної адміністрації) ставляться до нас із великим теплом, як до членів однієї родини (хоча це можна віднести на рахунок солідарності ізраїльського суспільства, яке розуміє спільну відповідальність)».

Одним із головних принципів освітньої та військової сфери Ізраїлю є інклюзія.

  • «Діти з особливими потребами мають бути інтегровані у звичайну шкільну систему. У такий спосіб відбувається їхня інтеграція у суспільство, а також плекається розуміння, повага і солідарність решти суспільства щодо них. Іншими словами, проблеми осіб із особливими потребами стають зрозумілими для всіх. 1998 року Ізраїль схвалив спеціальний Закон про освіту, який узаконив вищесказане. Це означало інтеграцію не лише у суспільство, але й у ринок праці. Окрім звичайних, у школах були створені спеціальні класи, в яких учні могли навчатися залежно від їхніх потреб; або ж в одному класі могло бути два вчителі, один із яких для дітей з особливими потребами; діти із проблемами рухового апарату також відвідували школу, але за індивідуальним розкладом. Тобто було зроблено все можливе, аби уникнути сегрегації в школах».
  • «Як відомо, в Ізраїлі служба в армії є обов’язковою, а тому докладається багато зусиль, аби військову сферу також зробити інклюзивною. Так, існують спеціальні підрозділи для осіб із розладами аутистичного спектру, які зазвичай виконують особливі функції відповідно до здібностей солдатів, наприклад, відповідають за аерофотозйомку, займаються пошуком дрібних деталей, які інші люди можуть не помітити».

 

Інна Совсун, віце-президент Київської школи економіки, перша заступниця Міністра освіти і науки України (2014-2016 роки)

Україні необхідно вивчити досвід Ізраїлю щодо інтеграції мовних меншин.

  • «Питання стосовно мови донедавна стали актуальними в Україні, що пов’язано із прийнятим Законом про освіту, а конкретно із мовною статтею. Незважаючи на те, що закон передбачає масштабне реформування української системи освіти та її фінансування, дебати звузилися лише до однієї статті про мову. Ідея статті полягає в тому, щоб запровадити навчання українською мовою для учнів національних меншин, не скасовуючи при цьому навчання їхньою рідною мовою, аби дати їм більше можливостей вступити до українських університетів, а саме, успішно скласти тест з української мови. Така позиція, очевидно, була помилково проінтерпретована сусідами України, зокрема, Угорщиною, що сталося також з політичних причин. Тому я би хотіла продовжити дискусію про досвід Ізраїлю в інтеграції меншин, зокрема в мовному аспекті».

Об’єднуючим фактором українського суспільства може стати велика ідея, яку ще потрібно сформулювати.

  • «Інша думка, на яку мене надихнула розповідь Ейнат, це те, що Україні потрібна велика ідея. Будучи кілька років тому у Львові, мені випала нагода спостерігати як люди реагували на запуск нового трамваю у місті. Вони були настільки захоплені, що на зупинці чекали саме на цей новий модний трамвай, в той час як вже прибув старий. Та це насправді виглядає дуже бентежно, якщо єдине, що нас захоплює це трамвай. Тому наразі Україні потрібна велика ідея чи мета, яка могла би об’єднати суспільство. Однак як буде ця ідея сформульована і яким чином вона стосуватиметься кожного – це вже інший предмет для дискусій. Не може не захоплювати те, що для Ізраїлю такою ідеєю стала побудова нації».

Українському суспільству бракує солідарності, подібної до тої, що мають ізраїльтяни.

  • «Головна ідея цієї дискусії – це важливість солідарності. В українських дискусіях це поняття фігурує рідко, натомість частіше вживається «єдність». Однак солідарність дійсно важлива для побудови політичної нації, і саме цього бракує Україні».

 

Володимир Кулик, доктор політичних наук, провідний науковий співробітник відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України

Незважаючи на обмежені фінансові можливості, Україні слід впроваджувати нововведення.

  • «Що відрізняє Україну від Ізраїлю, це поширене в Україні переконання, що держава фінансово не може собі дозволити всі ті «модні» речі, які запровадив заможний Ізраїль. Однак така думка спонукає до хибного уявлення, що Україні навіть не варто спробувати. Та я переконаний, що спробувати, навпаки, необхідно, аби зрозуміти що та як може бути зроблено».

Україна може вивчити досвід Ізраїлю щодо того, яким чином гарантувати рівні можливості для членів меншин у суспільстві, зберігаючи при цьому їхні культурні особливості, зокрема мову.

  • «Зараз для України Ізраїль є надихаючою моделлю, особливо стосовно трьох речей: по-перше, як побудувати сильну армію, по-друге, як стати технологічно розвинутими, по-третє, як відродити мову. Та найбільшим викликом для Україні є те, як взаємодіяти із людьми, які живуть поруч, але фактично не прагнуть належати до українського суспільства, і мова йде не лише про так званих сепаратистів, а про тих людей, які перебувають у дещо невизначеному стані, тобто повністю не ідентифікують себе як українці, а радше мають регіональну чи релігійну ідентичність. Тому Україні необхідно вивчити досвід Ізраїлю, яким чином і до якої міри країна може змусити меншини використовувати державну мову (тобто йдеться про арабів та іврит), як забезпечити рівноправність національним меншинам, які бажають бути частино цієї нації. Це питання прямо стосується росіян, які живуть в Україні. Чи можуть вони залишатися російськомовними і бути рівними; чи все ж краще схилитися до ідеї, що мова є однією із наріжних складових нації»

 

джерело http://neweurope.org.ua/mova-osvita-inklyuziya-v-chomu-ukrayina-mozhe-povchytysya-u-izrayilyu/