Законодавство

6 листопада у Харкові відбувся форум “Вчимося жити разом”, присвячений мультидисциплінарному підходу в роботі з дітьми з особливими потребами. На ньому було схвалено резолюцію-звернення до Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів та отрганів місцевого самоврядування.

Нова українська школа” публікує текст резллюції.

570x320-inclusion-equalities-social-justice-1
Резолюція

Ми, учасниці й учасники форуму “ВЧИМОСЯ ЖИТИ РАЗОМ”, присвяченго мультидисциплінарному підходу в роботі з дітьми з особливими потребами 16 листопада 2017 року звертаємося до Президента, Уряду та Верховної Ради України, а також відповідних органів місцевого самоврядування із закликом:

1. Сприяти створенню та розвитку системи послуг для дітей із особливими потребами, які були б у найближчій доступності до місця перебування дитини. Такі послуги мають стати невід’ємною частиною системи громадського здоров’я, системи доступності простору, інформації, соціальних послуг тощо для кожного, незалежно від особливості їхніх потреб.

2. Виробити національну та регіональну стратегіюмультидисциплінарної системної допомоги дітям, які зазнають різних видів дискримінації.

3. Розробити систему первинної та вторинної юридичної допомоги дітям, які зазнають різних видів дискрімінації, зокрема в закладах освіти.

4. Сприяти створенню у регіонах мультидисциплінарних команд — координаційного органу, який повинен включити експертів/-ок з різних галузей, представниць/-ків державної влади, місцевого самоврядування, недержавних організацій та батьків.

Першими кроками діяльності цих команд можуть бути: 

(а) охоплення увагою всіх дітей з особливими потребами* за місцем проживання,
(б) виявлення та оцінка потреб кожної дитини і потенціалу змін, які може запропонувати суспільство для того, щоб задовольнити ці потреби,
(в) розміщення у відповідних соціальних програмах,
(г) продовження зусиль щодо запобігання постійній госпіталізації,
(ґ) оцінка впливу життя у суспільстві на колишніх резидентів державних установ,
(д) розроблення процедури, яка може слугувати як модель для інших сільських громад.

*Виходячи з широкого розуміння інклюзії і відповідно до міжнародних норм, дітьми з особливими потребами вважаємо дітей з порушеннями психофізичного розвитку, дітей з інвалідністю, дітей-біженців та мігрантів, дітей, вимушених працювати, представників/-иць різних національних та релігійних меншин, безпритульних дітей та дітей із сімей з низьким прожитковим мінімумом, дітей-сиріт, дітей із ВІЛ/СНІД та дітей з інших дискримінованих груп.

5. Створити національну систему обліку дітей із особливими потребами з урахуванням та інтеграцією фокусів уваги міністерств охорони здоров’я, освіти і науки, соціального захисту.

6. Удосконалити нормативно-правову базу щодо організації та надання виважених та сучасних сервісів та послуг для дітей з особливими потребами та їхніх родин, які повинні включати:

(а) у медичних закладах — служби психологічної/кризової підтримки для дітей та їхніх родин, які опинилися в скруті (встановлення невиліковного діагнозу, втрата дитини тощо);

(б) катамнестичне спостереження дітей високого ризику в перинатальних центрах, співпраця з центрами раннього втручання, а потім і з закладами дошкільної і шкільної освіти для максимального забезпечення потреб дитини;

(в) центри раннього втручання для дітей раннього віку — для тих, хто мають затримку розвитку або навіть лише підозру на неї;

(г) кризові центри для матерів і батьків, які опинилися в скруті і потенційно схильні відмовитися від дитини;

(ґ) первинні медичні послуги з лікування та догляду важкохворих дітей вдома (педіатри, сімейні лікарі, мобільні паліативні бригади тощо);

(д) спеціалізовану освіту, яка має бути організована на принципах децентралізації,  доступності, індивідуальності та спадкоємності;

(е) послуги з консультування батьків та батьківські групи підтримки;

(є) стаціонарний спеціалізований догляд для дітей, які не можуть жити в родинах і потребують спеціалізованого інституційного догляду, включаючи хоспіси та паліативні відділення (але стаціонарний догляд має бути крайньою альтернативою послугам вдома і надаватися у невеликих закладах сімейного типу);

(ж) послуги денного перебування дітей у терапевтичних групах (дитячі садки та школи, навчальні та реабілітаційні центри), які будуть мати можливість долучити фахівців, потрібних для реабілітації кожної окремої дитини (невролог, фізичний терапевт, ерготерапевт, корекційний педагог, логопед, ортопед та інші);

(з) систему послуг, які надаються вдома для дітей понад 4-річного віку, які вже не можуть брати участь у програмах раннього втручання;

(и) систему транспортної підтримки дітей з особливими потребами;

(і) систему переходу та супроводу дітей після 18 років до сервісів та послуг для дорослих, зокрема систему підтриманого проживання, гуртожитків;

(ї) стандартизацію з урахуванням найкращих світових практик та фокусом на індивідуалізації, дебюрократизації, гнучкості та затвердження на державному рівні методології роботи з дітьми з особливими потребами, з дітьми в інклюзивних класах

7. Затвердити та забезпечити соціальні гарантії, такі як збереження робочого стажу та пенсійного забезпечення для батьків, опікунів, які здійснюють довготривалий догляд за тяжкохворими дітьми.

8. Розвивати мережу, функції та, зокрема, співвіднесенестість з політикою інклюзивної освіти спеціалізованих закладів різної форми власності, які відповідають принципам універсального дизайну, для надання послуг дітям з особливими потребами та їхнім родинам — відповідно до географічних та демографічних потреб областей, надаючи пріоритет підтримці мобільних служб допомоги дітям та родинам.

9. Сприяти розвитку програм з подолання соціальної ізоляції дітей з особливими потребами та їхніх родин, а саме: дотриманню принципів універсального дизайну при створенні нових проектів, здійсненню експертизи наявних з метою випрацювання рекомендацій для підвищення їх доступності,зокрема з увагою до розробки способів розумного пристосування.

10. Створити умови підготовки та підвищення кваліфікації фахівчинь/фахівців, залучених до надання допомоги дітям з особливими потребами та їхнім родинам.

11. Забезпечити діяльність та належне фінансування державних тренінгових центрів, які б упроваджували прогресивні курси навчання, що відповідають міжнародним стандартам та принципам доказовості, для педагогів, лікарів, медичних сестер, фармацевтів, волонтерів, реабілітологів/фізичних терапевтів, ерготерапевтів, психологів, опікунів (батьків) тощо.

12. Сприяти розвитку системи обміну досвідом у створенні умов для дітей з особливими потребами, зокрема у сфері інклюзії, між фахівцями/фахівчинями країн-лідерів в цьому напряму, а також обміну найкращих практик та успішних кейсів вітчизняних закладів та організацій.

 

джерело http://nus.org.ua/news/rezolyutsiya-shhodo-multydystsyplinarnogo-pidhodu-v-roboti-z-ditmy-z-osoblyvymy-potrebamy-povnyj-tekst/

абмін ухвалив рішення, що за невитрачену частину цьогорічної субвенції на інклюзивну освіту можна буде купити засоби корекції психофізичного розвитку.

Про це повідомила прес-служба МОН.

Smiling disabled girl sitting at table in school canteen and talking to her classmates. Children s friendship. Inclusive education concept. Vector illustration for banner, website, advertisement.

На 2017 рік уряд вперше виділив цільову освітню субвенцію на інклюзивну освіту – 209,4 млн гривень. Відповідно до законодавства, більша частина субвенції – не менш як 80% – мала йти на проведення додаткових корекційно-розвиткових занять, а менша – не більш як 20% – на купівлю засобів корекції, дидактичного матеріалу тощо. Якщо ж у місцевому бюджеті залишилася певна частина субвенції, то 2017-го її всю можна використати саме на дозакупівлю потрібного корекційного обладнання“, – пояснила міністр освіти і науки Лілія Гриневич.

Крім цього, уряд змінив можливий розподіл субвенції – тепер на обладнання можна витрачати до 35%. Також тепер можна закуповувати засоби корекції для спільного користування, якщо в навчальному закладі буде кілька дітей з однаковими нозологіями.

МОН розробить Типовий перелік спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку для дітей з особливими освітніми потребами.

На наступний рік уже заплановано збільшення цільової субвенції більш ніж вдвічі – в проект бюджету вона закладена на рівні 504 мільйони гривень. Ця субвенція має заохочувати місцеві органи покращувати можливості інклюзивної освіти“, – зазначила Гриневич.

Раніше Кабмін спростив процедуру створення інклюзивних класів. Тепер відкрити такий клас можна на підставі заявки батьків або інших законних представників дитини з інвалідністю, висновку психолого-медико-педагогічної консультації та за підтримки відповідного органу управління освітою.

Також МОН пояснило, що зміни в інклюзивній освіті закладені в новому законі “Про освіту” набули чинності.

Фото: автор – Lisitsa_, Depositphotos

джерело http://nus.org.ua/news/uryad-dozvolyv-kupyty-korektsijne-obladnannya-za-nevykorystanu-inklyuzyvnu-subventsiyu/

Лист МОН № 1/9-325 від 14.06.17 року

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

№ 1/9-325 від 14 червня 2017 року

Департаменти (управління) освіти
і науки обласних, Київської міської
державних адміністрацій

Інститути післядипломної
педагогічної освіти

Загальноосвітні навчальні заклади

Про навчальні плани та організацію
навчально-виховного процесу для учнів
з особливими освітніми потребами
загальноосвітніх навчальних закладів
у 2017/2018 навчальному році

Надсилаємо рекомендації Міністерства освіти і науки України про навчальні плани та організацію навчально-виховного процесу учнів з особливими освітніми потребами загальноосвітніх навчальних закладів у 2017/2018 навчальному році для використання в роботі.

Додаток: на 6 арк.

Заступник міністра        Павло Хобзей

Додаток
до листа Міністерства освіти і науки України
від 14.06.2017 № 1/9-325

Про навчальні плани та організацію навчально-виховного процесу
для учнів з особливими освітніми потребами загальноосвітніх
навчальних закладів у 2017/2018 навчальному році

У листі Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 № 1/9-315 «Пpo структуру навчального року та навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів у 2017/2018 навчальному році» (далі – ЗНЗ) визначено основні підходи щодо організації навчально-виховного процесу у ЗНЗ, що є чинними для спеціальних ЗНЗ для дітей з особливими освітніми потребами, навчально-реабілітаційних центрів для дітей з особливим освітніми потребами, зумовленими складними порушеннями розвитку.

З урахуванням поетапного переходу спеціальних навчальних закладів на нові навчальні плани і програми (лист Міністерства освіти і науки України (далі – МОН) від 25.06.2014 № 1/9-335 «Про навчальні плани та програми спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів на 2014/2015 навчальний рік»), робочі навчальні плани на 2017/2018 навчальний рік для загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з особливими освітніми потребами складаються:

  • для підготовчого, 1-4 класів – за Типовими навчальними планами спеціальних ЗНЗ для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку (початкова школа), затвердженими наказом МОН від 28.01.2014 № 80 (зi змінами);
  • для 5-8 класів – за Типовими навчальними планами спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, затвердженими наказом МОН від 22.04.2014 № 504 (зi змінами);
  • для 9-10 класів – за Типовими навчальними планами спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, затвердженими наказом МОН від 09.04.2015 № 416 «Пpo внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 26.08.2008 р. № 778;
  • для 11-12 класів – зa Типовими навчальними планами спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженими наказом МОН від 12.02.2015 № 134.

Усі навчальні плани приведені у відповідність до чинних Державних санітарних норм і правил.

Під час складання робочих навчальних планів для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з особливими освітніми потребами дозволяється перерозподіл до 15 відсотків навчального часу, визначеного інваріантною частиною Типових навчальних планів. Всередині освітньої галузі перерозподіл здійснюється зa погодженням із місцевим органом управління освітою, між галузями – за погодженням із Міністерством освіти і науки України.

Навчальний процес у спеціальних навчальних закладах організовується відповідно до щорічного Переліку навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників (далі – Перелік), рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в загальноосвітніх навчальних закладах для навчання дітей з особливими освітніми потребами (за нозологіями).

Спеціальні загальноосвітні навчальні заклади, спеціальні класи для дітей глухих, зі зниженим слухом, зі зниженим зором, сліпих (із застосуванням тифлотехнічних засобів навчання та аудіосупроводу), для дітей із затримкою психічного розвитку, тяжкими порушеннями мовлення, опорно-рухового апарату, окрім літератури, зазначеної у Переліку, використовують програми та навчальну літературу, рекомендовану Міністерством освіти і науки України до використання загальноосвітнім навчальним закладам у 2017/2018 навчальному році.

Педагоги шкіл самостійно розподіляють програмний матеріал відповідно до годин, передбачених навчальними планами для учнів з особливими потребами (за нозологіями). При цьому завданнями педагогів є врахування індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких учнів та створення відповідних умов для засвоєння програмного матеріалу, пропонованого для учнів загальноосвітньої школи.

Організація навчально-виховного процесу учнів з інтелектуальними порушеннями здійснюється відповідно до методичного листа МОН від 13.08.2014 № 1/9-413.

Підвищенню ефективності навчального процесу сприяє корекційно-розвиткова складова інваріантної частини навчальних планів спеціальних навчальних закладів (спеціальних класів), якою регламентується організація системної реабілітаційної роботи з учнями (вихованцями): розвиток слухового сприймання; розвиток зорового сприймання; розвиток мовлення; корекція пізнавальної діяльності; формування навичок просторового орієнтування; соціально-побутове орієнтування; формування компенсаційних способів діяльності; практичне використання знань, умінь і навичок (предметно-практична діяльність); розвиток комунікативної діяльності і творчості; фізичний розвиток. Така робота передбачає вирішення специфічних завдань, зумовлених особливостями психофізичного розвитку учнів, і потребує впровадження особистісно орієнтованих програм навчання та реабілітації за індивідуальним та диференційованим підходом. Обов’язковим при цьому є використання навчально-реабілітаційного пристосування, яке необхідно дитині з урахуванням особливостей її розвитку для допомоги сприймати оточуючий світ та навчальний матеріал.

З метою забезпечення корекції первинних і вторинних відхилень розвитку учнів з особливими освітніми потребами, формування компенсаторних способів предметно-практичної діяльності як важливої умови підготовки таких дітей до навчання, створення передумов для засвоєння навчального матеріалу, у 2016 році розроблено програми з корекційно-розвиткової роботи для учнів з особливими потребами (за нозологіями).

На офіційному веб-сайті МОН у рубриці «Освіта дітей з особливими потребами» розміщені навчальні плани, програми для дітей з особливими потребами, які навчаються у загальноосвітніх навчальних закладах різних типів, інструктивно-методичні матеріали, у тому числі з організації інклюзивного навчання.

В рамках реалізації державної політики щодо забезпечення права на якісну освіту дітей з особливими потребами наголошуємо про таке.

Актуальні напрями забезпечення права на освіту дітей з особливими потребами, зокрема запровадження інклюзивного навчання, створення інклюзивно-ресурсних центрів, реформування системи закладів інституційного догляду та виховання (деінституціалізація), визначено Указами Президента України від 25 серпня 2015 року № 501 «Про затвердження Національної стратегії у сфері прав людини», від 13 грудня 2016 року № 533 «Про заходи, спрямовані на забезпечення додержання прав осіб з інвалідністю», від 3 грудня 2015 року № 678 «Пpo активізацію роботи щодо забезпечення прав людей з інвалідністю», Протоколом першого засідання Національної ради реформ на тему: «Освіта, безпека та благополуччя дітей як пріоритет розвитку країни» від 31 березня 2017 року, програмою діяльності Кабінету Міністрів України, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 р. «Про затвердження плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року».

Для реалізації прав осіб з інвалідністю без дискримінації й на підставі рівних можливостей, починаючи з 2017 року, у державній субвенції передбачено цільові видатки у сумі 209,4 млн. грн. на додаткові послуги для учнів з особливими потребами інклюзивних та спеціальних класів.

Субвенція спрямовується на надання державної підтримки дітям з особливими освітніми потребами, які навчаються в спеціальних та інклюзивних класах загальноосвітніх навчальних закладів, а саме: дітям з порушеннями зору, слуху, інтелектуальними та іншими порушеннями розвитку. Ці кошти використовуються на оплату видатків, необхідних для проведення додаткових корекційно-розвиткових занять, що визначені індивідуальною програмою розвитку дитини, придбання спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку, обладнання, дидактичного матеріалу, особливих засобів наочності, що дозволить створити умови з урахуванням потреб таких учнів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2017 р. № 88 «Пpo затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами» визначено механізм надання зазначеної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

3 огляду на зазначене, нагадуємо про актуальність виконання наказу МОН від 31.12.2015 № 1436, яким доручено органам управління освітою розробити перспективні плани. оптимізації мережі інтернатних закладів та розвитку мережі загальноосвітніх навчальних закладів з інклюзивними та спеціальними класами.

З метою створення організаційно-правових засад розбудови нової української школи, реформування системи інституційного навчально-виховного середовища та забезпечення права дитини на виховання в сім’ї Урядом України прийнято рішення про припинення з 1 вересня 2017 року набору учнів до підготовчого та першого класів спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей із затримкою психічного розвитку, забезпечивши їх навчання в інклюзивних та спеціальних класах загальноосвітніх навчальних закладів за місцем проживання дітей (постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 р. № 753 «Пpo внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. № 585» (далі – Постанова).

Разом з тим, у Постанові не йдеться про згортання мережі спеціальних навчальних закладів для дітей з інтелектуальними порушеннями, порушеннями зору, слуху, опорно-рухового апарату, тяжкими порушеннями мовлення. Проте, в контексті зазначеного, керівникам спеціальних навчальних закладів слід всіляко сприяти перебуванню учнів у сім’ї. Особливо це стосується учнів, які проживають у населеному пункті, де розміщений спеціальний навчальний заклад, або у передмісті.

Звертаємо увагу на виконання пунктів:

3.5.8 Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) (наказ МОН України від 15.09.2008 N9 852), де зазначено, що учні (вихованці) із затримкою психічного розвитку, які навчаються у 1-4 класах, у міру відновлення здоров’я, досягнення стабільних успіхів у навчанні переводяться до загальноосвітньої школи за висновком психолого-медико-педагогічної консультації.

3.9. «У разі відновлення здоров’я учні (вихованці) спеціальної школи (школи-інтернату) за висновком відповідної психолого-медико-педагогічної консультації переводяться до іншого типу загальноосвітнього навчального закладу за місцем проживання дитини чи за вибором батьків (осіб, які їх замінюють)».

Сучасні підходи до навчально-виховного процесу учнів з особливими освітніми потребами розкриті у листі МОН від 10.01.2017 № 1/9-2.

Додатково роз’яснюємо про обов’язковість реформування окремих класів для дітей із затримкою психічного розвитку (далі – ЗПР) у школах-інтернатах різних типів (загальноосвітніх, санаторних, спеціальних (за нозологіями), а також у навчально-виховних комплексах, навчально-реабілітаційних центрах.

На засадах демократизації постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2016 р. за № 671 «Пpo внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» приведено у відповідність до державного зразка документ про отриману освіту дітей з інтелектуальними порушеннями. Зокрема встановлено, що учням з інтелектуальними порушеннями видається свідоцтво про базову загальну середню освіту за спеціальною програмою. Учням з інтелектуальними порушеннями помірного ступеня видається довідка про закінчення повного курсу навчання за спеціальною програмою.

Відповідно лист Міністерства освіти і Науки, молоді та спорту України від 02.04.2012 № 1/9-245 «Щодо одержання документа про освіту учнями з особливими потребами загальноосвітніх навчальних закладів» втратив чинність.

Звертаємо увагу на порядок видання документа про освіту випускникам спеціальних навчальних закладів для дітей з інтелектуальними порушеннями: якщо учень випускається після 9 класу і не продовжуватиме навчання у 10 класі з поглибленим професійно-трудовим навчанням, йому видається документ встановленого зразка про закінчення школи; якщо учень продовжуватиме навчання у 10 класі спеціальної школи (школи-інтернату) для дітей з інтелектуальними порушеннями, йому видається відповідний документ про освіту після 10 класу.

Наголошуємо, що видання випускникам спеціальної школи (школи-інтернату) для дітей з інтелектуальними порушеннями документа про освіту двічі – після закінчення 9 класу та після закінчення 10 класу – недопустимо та несе додаткові невиправдані фінансові витрати.

Інформуємо, що лабораторією олігофренопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки Національної академії педагогічних наук України розроблено проект критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з інтелектуальними порушеннями. Після доопрацювання зазначений проект буде розміщений на веб-сайті МОН для громадського обговорення.

Звертаємо увагу на відповідальність органів управління освітою щодо вчасного замовлення спеціальних підручників для дітей з особливими освітніми потребами (за нозологіями), які навчаються в інклюзивних класах ЗНЗ або за індивідуальною формою.

Наголошуємо на Обов’язковості вчасного замовлення підручників, видрукуваних шрифтом Брайля для сліпих учнів, не залежно від місця та форми їх навчання. Зокрема, йдеться про підручники шрифтом Брайля для сліпих учнів, які навчаються у спеціальних, інклюзивних класах ЗНЗ, у класах спеціальних загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей зі зниженим зором, за індивідуальною формою. При цьому обов’язковим є забезпечення навчальних закладів для дітей з порушеннями зору керівниками та вчителями з тифлопедагогічною освітою та володіння шрифтом Брайля педагогами, які навчають сліпих дітей.

Відповідно до запитань з місць щодо робочого дня вчителя-дефектолога (педагогічного працівника) роз’яснюємо.

Пунктом 64 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 р. № 102, зареєстрованим B Міністерстві юстиції України 27 травня 1993 року за № 56 (зі змінами) встановлено, що ставки заробітної плати (посадові оклади) вчителів, викладачів, вихователів та інших педагогічних працівників виплачуються за 3 години педагогічної (викладацької) роботи на день (18 годин на тиждень).

З огляду на зазначене, вчитель-дефектолог повинен виконувати свою роботу (розвиток слухо-мовного сприймання, розвиток мовлення, корекція порушень розвитку тощо) не менше 18 год. на тиждень. Недопустимо з 18 годин витрачати час на відвідування уроків, консультації, ведення документації та інші питання, не пов’язані з викладацькою діяльністю.

Разом з тим, Кодексом законів України про працю встановлено 40-годинний п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Тому педагогічні працівники, окрім 18 викладацьких годин, мають 32 години робочого часу на тиждень для повного виконання своїх посадових обов’язків, зумовлених особливостями учнівських контингентів та функціонуванням навчального закладу.

Надзвичайно актуальним є питання фахової компетентності педагогічних працівників. У даний час фактично немає ЗНЗ, де не вчилися б діти з особливими освітніми потребами y спеціальному чи інклюзивному класі або просто у складі учнів звичайного класу. Тому важливо, щоб педагогічні працівники володіли основами знань і методик роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

Важливим є постійне оновлення фахових знань керівників та педпрацівників як загальноосвітніх, так і спеціальних навчальних закладів про інноваційні шляхи розвитку освіти у сучасний період, про форми і методи роботи з дітьми з особливими потребами з урахуванням напрацьованих науково-методологічних засад. Особливо йдеться про забезпечення права на освіту дітей з аутизмом, інтелектуальними порушеннями, у тому числі помірного ступеня, інших категорій, створення умов для їх навчання в умовах інклюзії.

Надзвичайно важливим є проведення консультативно-роз’яснювальної роботи щодо сучасної освітньої політики з керівниками, педагогічними працівниками ЗНЗ різних типів, батьківською громадськістю, а також співпраця з громадськими організаціями, батьками.

Участь батьків та родини у навчально-реабілітаційному процесі обов’язкова та є необхідною умовою ефективності навчання і реабілітації дитини з особливими потребами.

Це дуже тривала, копітка, системна робота, але без цього у нас не буде співпраці, взаєморозуміння, формування нового світогляду, а, найголовніше нe буде належних результатів щодо освіти, реабілітації та інтеграції в соціум дітей з інвалідністю та дітей з особливими потребами в цілому.

Директор департаменту загальної
середньої та дошкільної освіти          Юрій Кононенко

джерело

http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/56158/

inclusion

edinclusivaДітям з особливими освітніми потребами дошкільного віку гарантоване законом право здобувати освіту в інклюзивних групах дошкільних навчальних закладів за місцем проживання. Як комплектують інклюзивні групи та які документи подають батьки

Для України інклюзивна освіта — досі педагогічна інновація. До неї здебільшого не готові ані адміністрація дошкільного закладу, ані педагоги.

До того ж у дошкільному закладі необхідно:

  • створювати середовище, адаптоване до потреб дітей з особливими освітніми потребами
  • добирати спеціально фахівців, зокрема асистента вихователя
  • розроблювати індивідуальні програми розвитку
  • проводити заходи, що виключають стихійну інтеграцію «особливих» дітей.

Комплектування інклюзивних груп

Інклюзивні групи в дошкільних закладах комплектують за Порядком комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах.

Наповнюваність інклюзивної групи — до 15-ти осіб. У такі групі — не більше трьох дітей з особливими освітніми потребами, зокрема й з інвалідністю.

Кількість дітей з ООП в інклюзивній групі залежить від складності порушення у дитини та обсягу необхідної підтримки й допомоги від дорослого. Тобто в інклюзивній групі може бути лише одна дитина, якщо їй потрібен постійний супровід.

Діти з ООП можуть перебувати в інклюзивній групі ДНЗ до семи-восьми років, якщо:

Документи для зарахування дитини до інклюзивної групи

Приймає дітей до інклюзивних груп завідувач/директор дошкільного закладу.

Батьки дитини з особливими освітніми потребами мають подати такі документи:

основні

додатково

  • заява прийняти їхню дитину до дошкільного закладу
  • копія медичного висновку про дитину-людини з інвалідністю віком до 18 років, наданого лікарсько-консультативною комісією, або копія посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу
  • медична довідка про стан здоров’я дитини з висновком лікаря про те, що вона може відвідувати дошкільний навчальний заклад
  • висновок ПМПК
  • довідка дільничного лікаря про епідеміологічне оточення
  • копія індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю
  • свідоцтво про народження дитини
  • направлення місцевого органу управління освітою

Дітей до ДНЗ приймають будь-коли протягом календарного року.

Медичний висновок

Медичний висновок про дитину-людини з інвалідністю віком до 18 років (ф. 080/о) оформлює лікарсько-консультативна комісія дитячого лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання.

Цей документ надають після огляду дитини за наявності виписки з медичної карти стаціонарного хворого (ф. 027/о) або консультативного висновку спеціаліста (ф. 028/о).

Висновок ПМПК

Висновок необхідний, щоб педагоги мали змогу:

  • створити сприятливе розвивальне середовище
  • врахувати:

– особливості психічного розвитку
– можливості
– потреби
– навички
– практичний і соціальний досвід дитини
– особливості засвоєння знань.

Рекомендації ПМПК надважливі при розробленні індивідуальної програми розвитку.

Під час індивідуального супроводу

Направлення місцевого органу управління освітою

Поки що потрібний документ. Адже батькам (особам, які їх замінюють) можуть відмовити у зарахуванні їхньої дитини з особливими освітніми потребами до дошкільного закладу.

Зауважте!

Дитина з особливими освітніми потребами має право відвідувати ДНЗ за місцем свого проживання без будь-яких дозволів і направлень.

Протипоказання для прийому дитини до інклюзивної групи:

  • ІІІ і IV ступені порушень функцій організму, які не сумісні з перебуванням дитини в організованому колективі
  • усі захворювання в періоді розпалу
  • хронічні захворювання в стадії загострення
  • захворювання, що потребують стаціонарного лікування
  • гострі інфекційні захворювання (до закінчення строку карантину).

джерело http://naiu.org.ua/pryjmannya-ditej-v-inklyuzyvnu-grupu-doshkilnogo-zakladu/

13241227_1108357462543440_8317548409374253926_n

26 травня в українських школах пролунав останній дзвоник, що знаменує закінчення навчального року і в інших навчальних закладах. Наступний такий період держава пообіцяла почати за новими правилами, узаконивши інклюзивну освіту.

23 травня народні депутати прийняли Закон про внесення змін до Закону України «Про освіту» щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг (надалі, відповідно, — Закону про інклюзію та Закон про освіту). Деякі структури соціальної сфери гучно охрестили його «законодавчим стартом інклюзивної освіти в Україні». Проте це не так, оскільки ще 16 грудня 2009 року Україна ратифікувала Конвенцію про права осіб з інвалідністю, ст. 24 якої передбачає право таких осіб на освіту на підставі рівних можливостей. Саме тоді згідно зі ст. 9 Конституції України цей міжнародний документ став частиною національного законодавства України.

Крім того, 15 серпня2011 року Уряд України затвердивПорядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (надалі — Порядок інклюзивного навчання). Тоді в чому ж полягає новизна Закону про інклюзію? Тут варто виділити 5 основних моментів.

1. Дано визначення інклюзивної освіти. Попри те, що згаданий Порядок інклюзивного навчання діє в Україні майже шість років, саме поняття цієї системи у ньомуне закріплено.В результаті часто пересічні громадяни запитують: «Що таке інклюзія?». Деякі з них навіть плутають її із системою обслуговування в готелях All inclusive, тобто «Все включено». І недарма, адже інклюзія є включенням певних груп людей до соціальних процесів, у даному випадку до навчання.Тому Закон про освіту було доповнено ст. 23–1, якою інклюзивне навчання визначено як систему освітніх послуг, яка забезпечує реалізацію права на освіту осіб з особливими освітніми потребами та їх соціалізацію та інтеграцію в суспільство. Оновлений Закон роз’яснює, кого саме слід віднести до таких осіб. Ними є ті, хто потребують додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення їхнього права на освіту, сприяння розвитку особистості, поліпшення стану здоров’я та якості життя, підвищення рівня участі у житті громади. Таке визначенняв затвердженому Урядом Порядку теж відсутнє.

2. Розширено перелік навчальних закладів для інклюзивного навчання. Порядок інклюзивного навчання за версією Уряду застосовується лише загальноосвітніх закладів, тобто шкіл, коледжів, ліцеїв і ПТУ. Закон про інклюзію закріпив право громадян на освіту незалежно від особливих освітніх потреб в усіх навчальних закладах. Так, ст. 40 Закону про освіту доповнена нормою про те, що в ПТУ особи з особливими освітніми потребами можуть навчатися з урахуванням медичних показань та згідно з висновками МСЕК (для дорослих) чи ЛКК (для дітей до 18 років).А його статті про вищу та післядипломну освіти тепер передбачають дистанційну форму навчання.

3. Знято обмеження щодо кола осіб, які потребують інклюзивного навчання. Якщо у Порядку йшлося лише про дітей, то Закон говорить про особу з такими потребами незалежно від віку. Це означає, що інклюзивними будуть не лише перелічені навчальні заклади, а й дитячі садочки, університети та інститути післядипломної освіти. А отримувати освіту зможуть не лише учні, а й вихованці, студенти та слухачі.

До слова, українці вважають, що інклюзивна освіта потрібна лише дітям з інвалідністю. Однак така система зручна і тим, хто часто хворіє або після операції потребує тривалої реабілітації, а також студентам, які стали батьками.

4. Інклюзивну освіту перетворено на обов’язок органів влади та місцевого самоврядування. Порядок інклюзивного навчання передбачає, що відповідні класи (групи) утворюються за рішенням керівника закладу. Згідно ж із Законом про інклюзію доступність освітніх послуг для осіб з особливими освітніми потребами є одним з основних принципів освіти.А його забезпечення шляхом створення безперешкодного середовища коштом місцевого бюджету поклав на органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади.

Іншими словами, місцеві ради зобов’язані виділяти кошти на обладнання доступних дитячих садочків, шкіл і ВНЗ, управління освіти — передавати кошти цим закладам, а органиархітектурно-будівельного контролю слідкувати за дотриманням будівельних норм при їх обладнанні.

5. Узаконено навчання жестовою мовою та літературу шрифтом Брайля,а точніше право на навчання з їх допомогою. Це означає, що батьки вихованця, учня чи сам студент з вадами слуху чи зору мають право вимагати від педагогічного складу знання жестової мови, а від керівництва навчального закладу — забезпечення навчальною літературою шрифтом Брайля. На жаль, нині українські видавництва орієнтовані на таку навчальну літературу лише для шкіл. Однак Закон про інклюзію породить попит на літературу і для інших навчальних закладів, оскільки студенти та слухачі з особливими освітніми потребами «вийдуть з тіні» та зможуть захищати своє право на освітув суді.

Ці зміни наберуть чинності наступного після офіційного опублікування Закону про інклюзію.

джерело: https://knk.media/