Законодавство

Говоримо з начальницею Відділу освіти дітей з особливими потребами Тетяною Симоненко.

Ірина Сампан: Як буде реалізовуватися ця постанова?

Тетяна Симоненко: До прийняття такого рішення у міністерстві була проведена нарада з представниками обласних органів управління освітою, де це питання порушувалося. Викликано це, в першу чергу, забезпеченням права дитини на проживання в сім’ї. З часу ратифікації Україною Конвенції ООН про права людей з інвалідністю з 2009 року в нашій державі запроваджується інклюзивне навчання — створення умов для навчання дитини за місцем проживання. Це не нові підходи, вся педагогічна спільнота чудово знає це, ми проходили спадщину Василя Сухомлинського, який описував те, яка користь повільно малорозвиненим дітям навчатися зі своїми однолітками у спеціальному класі. Затримка психічного розвитку — це не стійке порушення. Це тимчасове явище, зумовлене певними обставинами.

For-Education-Diversity-and-Inclusion-790x445

Ірина Сампан: У нас дуже стигматизовано, що дитина з порушенням психічного розвитку, якась не така.

Тетяна Симоненко: Дуже багато людей не розуміють різницю між затримкою психічного розвитку і розумовими розладами (друге — це вже діагноз, він діагностується лікарями). А затримка психічного розвитку — тимчасове явище. Дитина просто не має певних знань, навичок інтелектуальної праці. Її більше цікавить гра. Тут головне — забезпечити особистісний розвиток і потенціал дитини, спонукати до розвитку: робота з психологом, з соціальним педагогом над усвідомленням свого Я, можливостей, зміни мотивації. Дитина має прийти до того, що їй з ігрової діяльності треба переключатися на навчання.

Ірина Сампан: Як це будуть робити вчителі?

Тетяна Симоненко: На сьогодні з 2010 року, коли були внесені зміни до закону Про загальну середню освіту щодо розвитку інклюзивного та інтегрованого навчання, у спеціальних класах навчається більше 5000 дітей, з яких 3901 дитина з затримкою психічного розвитку. А в спеціальних школах у минулому році навчалося 3183 дітей. Більшість батьків вибирають спеціальний клас за місцем проживання дитини. І це правильно, адже в нас у 2010 розроблено положення про спеціальні класи у загальноосвітніх школах. Як правило, затримка психічного розвитку виявляється на початок навчального процесу, за період навчання все вирівнюються.

Дмитро Тузов: Діагностувати це мають лікарі?

Ірина Сампан: І чи потрібна довідка при влаштуванні дитини?

Тетяна Симоненко: Діагностування затримки психічного розвитку в системі освіти може здійснювати і здійснює психолого-медико-педагогічна консультація. Якщо дитина пішла у звичайну школу, протягом 2-3 місяців вчителі бачать, що дитина не засвоює навчальний матеріал, бо їй треба більше часу, то за положенням про спеціальний клас у загальноосвітньому навчальному закладі навчально-виховний процес здійснюється за такими ж навчальними планами і програмами, як і у спеціальних школах, і наповнюваність норма взяти із спеціальних шкіл: у класі від 5 до 12.

Суспільство розділилося. Частина батьків хоче, щоб їх діти навчалися у звичайних школах, частина притримується школи-інтернату. Можливо, через те, що там безкоштовне харчування, утримання, дитина під наглядом цілий тиждень, але це неправильно.

Ірина  Сампан: Частина батьків не хочуть, щоб діти з затримкою психічного розвитку вчилися з їхніми дітьми разом.

Тетяна Симоненко: Якщо дитина буде навчатися у спеціальному класі, там будуть тільки діти з затримками психічного розвитку і з ними працюватиме вчитель і не виключено, що це може бути вчитель початкових класів-дефектолог. В інваріантній складовій, крім основних предметів, у них обов’язково передбачені корекційно-розвиткові заняття. Це заняття, спрямовані на усунення того недоліку, який має дитина.

джерело https://hromadskeradio.org

bz2-2В Україні з 1 вересня 2017 року буде припинено набір учнів до підготовчих та перших класів спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів).

У МОН заявляють, що для таких дітей буде забезпечено умови для навчання у спеціальних або інклюзивних класах загальноосвітніх навчальних закладів.

Відповідну постанову Кабінет міністрів прийняв сьогодні, 26 жовтня, на засіданні, повідомили у прес-службі Міністерства освіти і науки.

У повідомленні зазначається, що у рамках цієї постанови передбачається, що вже до 2020 року всі українські діти із затримкою психічного розвитку, які навчаються в спецшколах, поступово перейдуть на навчання до загальноосвітніх навчальних закладів.

У міністерстві вважають, що це допоможе забезпечити рівний доступ до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами та отримають можливість здобувати освіту, проживаючи в сім’ї.

Світовий досвід свідчить, що такі заходи не лише сприяють формуванню толерантного та відкритого суспільства, а й кращому навчанню дітей із особливими освітніми потребами. У поєднанні з корекційно-розвитковою роботою та обов’язковим створенням підготовчого класу, це дасть можливість забезпечити цим дітям достатню кількість навчальних годин для повноцінного засвоєння навчального матеріалу, – переконані в МОН.

Втім перед тим, як перейти на навчання в загальноосвітні заклади, ці діти навчатимуться у спеціальних підготовчих класах, а вже потім перейдуть у спеціальні та інклюзивні класи загальноосвітніх навчальних закладів, де розвиватимуться поряд зі звичайними дітьми.

Раніше уповноважений президента з прав дитини Микола Кулеба заявляв, що в Україні понад 100 тис. дітей живуть і отримують освіту “в радянській системі інтернатних закладів”.

“Іде робота над новим змістом освіти, забезпеченням доступності освіти, розвитком опорних шкіл. Нарешті, у першому читанні парламент проголосував за закон про освіту, на мій погляд, прогресивний закон”, – сказав Кулеба.

источник http://molbuk.ua

Внесені зміни до Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів, що затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 20.05.2016 № 544, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07 червня 2016 р.  за № 821/28951, і набудуть чинності з дня їх офіційного опублікування 29 червня 2016 року в Офіційному віснику України № 48.

Зазначеними змінами до Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів надається право керівникам у разі виробничої необхідності змінювати штати або вводити посади (крім керівних), не передбачені штатними нормативами для даного закладу, в межах фонду оплати праці, доведеного лімітними довідками на відповідний період. Заміна посад працівників може здійснюватись в межах однієї категорії персоналу (педагогічного, господарсько-обслуговуючого).

Також, з метою приведення підзаконних актів у відповідність до Закону України «Про дошкільну освіту,розширено найменування посадкерівників дошкільних навчальних закладів посадою  «директор»; введено до штатних нормативів посаду «асистент вихователя» в інклюзивних групах.

Зміни до Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів забезпечать узгодження положень Закону України «Про дошкільну освіту» з підзаконними нормативно-правовими актами стосовно питань, пов’язаних із забезпеченням інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах кваліфікованими спеціалістами, що сприятиме поліпшенню якості дошкільної освіти дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю, забезпеченню належних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти.

источник

http://mon.gov.ua/usi-novivni/novini/2016/06/17/asistent-vixovatelya-u-doshkilnix-navchalnix-zakladax-ta-inshi-zmini-u-shtatnix-normativax/

Лист МОН № 1/9-280 від 05.06.15 року

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

№ 1/9-280 від 05 червня 2015 року

Департаменти (управління) освіти і науки
обласних, Київської міської державних адміністрацій

Інститути післядипломної педагогічної освіти

Загальноосвітні навчальні заклади

Про організацію навчально-виховного
процесу для учнів з особливими освітніми
потребами загальноосвітніх навчальних
закладів у 2015/2016 навчальному році

Надсилаємо рекомендації Міністерства освіти і науки України до організації навчально-виховного процесу учнів з особливими освітніми потребами загальноосвітніх навчальних закладів у 2015/2016 навчальному році для використання в роботі.

Додаток: на 6 арк.

Заступник Міністра – керівник апарату О. В. Дерев’янко

Додаток
до листа Міністерства освіти і науки України
від 05.06.2015 № 1/9-280

Wheel Chair - iStock_000011476045LargeПро організацію навчально-виховного процесу для учнів з особливими освітніми потребами загальноосвітніх навчальних закладів у 2015/2016 навчальному році

Сучасне законодавство України в галузі освіти забезпечує правові засади подальшого розвитку системи освіти в частині створення умов для навчання, реабілітації, соціальної адаптації, інтеграції в суспільство дітей з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю.

Нині діти з особливими потребами можуть здобувати освіту у різних типах загальноосвітніх навчальних закладів: спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах (спеціальні загальноосвітні школи з продовженим днем, школи-інтернати, спеціальні навчально-виховні комплекси, об’єднання, навчально-реабілітаційні центри далі – НРЦ), загальноосвітніх школах зі спеціальними та інклюзивними класами. Для учнів, які за станом здоров’я не можуть відвідувати навчальний заклад, місцеві органи управління освітою організовують індивідуальне або дистанційне навчання. Право вибору навчального закладу або форми навчання належить батькам дитини.

У спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах (далі – спеціальні навчальні заклади) з 1 вересня 2014 року запроваджено поетапне введення в дію нових навчальних планів, розроблених відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2013 р. № 607 (далі – Державний стандарт).

Державний стандарт розроблений з урахуванням Державних санітарних норм та правил “Гігієнічні вимоги до улаштування, утримання і режиму спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, та навчально-реабілітаційних центрів” (далі – Державні санітарні норми і правила), затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 20.02.2013 № 144, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 березня 2013 р. за № 410/22942.

З огляду на те, що Державними санітарними нормами і правилами зменшено гранично допустиме тижневе навчальне навантаження у спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах, звертаємо увагу, що згаданою вище постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2013 р. № 607 затверджено базові навчальні плани таких закладів І ступеня, розраховані на структуру початкової школи у складі підготовчого, 1-4 класів. Відповідно строк навчання у такій початковій школі становить 5 років (включаючи обов’язковий підготовчий клас), що забезпечує достатню кількість навчальних годин для засвоєння змісту освітніх галузей у поєднанні з проведенням корекційно-розвиткової роботи.

З урахуванням поетапного переходу спеціальних навчальних закладів на нові навчальні плани і програми (лист МОН від 25.06.2014 № 1/9-335 “Про навчальні плани та програми спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів на 2014/2015 навчальний рік”) робочі навчальні плани на 2015/2016 навчальний рік для загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, складаються:

для підготовчого, 1-3 класів – за Типовими навчальними планами спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку (початкова школа), затвердженими наказом МОН України від 28.01.2014 № 80 (зі змінами, внесеними наказами МОН України від 11.02.2014 р. № 133 та від 15.07.2014 № 828);
для 4 класів – за Типовими навчальними планами спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, затвердженими наказом МОН України від 03.11.2004 р. № 849 (зі змінами, внесеними наказом МОН України від 11.09.2009 р. № 852);
для 5-6 класів – за Типовими навчальними планами спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, затвердженими наказом МОН України від 22.04.2014 № 504 (зі змінами, внесеними наказом МОН України від 11.06.2014 р. № 701);
для 7-10 класів – за Типовими навчальними планами спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, затвердженими наказом МОН України від 09.04.2015 № 416 “Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 26.08.2008 р. № 778″;
для 11-12 класів – за Типовими навчальними планами спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженими наказом МОН України від 12.02.2015 № 134.
Усі навчальні плани приведені у відповідність до чинних Державних санітарних норм і правил.

Під час складання робочих навчальних планів для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, дозволяється перерозподіл до 15 відсотків навчального часу, визначеного інваріантною частиною Типових навчальних планів. Всередині освітньої галузі перерозподіл здійснюється за погодженням із місцевим органом управління освітою, між галузями – за погодженням із Міністерством освіти і науки України.

Навчальний процес у спеціальних навчальних закладів для дітей глухих та зі зниженим слухом організовується за програмами загальноосвітньої школи для 5-11 класів (програми розміщені на офіційному сайті Міністерства (www.mon.gov.ua). Вчителі вносять корективи до них з урахуванням індивідуальних особливостей учнів глухих та зі зниженим слухом та строку навчання у школі ІІ та ІІІ ступеня.

У межах програм для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих дітей (програми розміщені на офіційному сайті Міністерства (www.mon.gov.ua) для дітей із складними вадами розвитку (глухих та зі зниженим слухом у поєднанні з розумовою відсталістю) дозволяється вносити корективи з урахуванням індивідуальних особливостей даної категорії дітей.

Навчальні плани для учнів з помірною розумовою відсталістю складаються на основі Типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів І ступеня для розумово відсталих дітей з українською чи російською мовою навчання з урахуванням особливостей психофізичного розвитку учнів.

Навчання дітей з помірною розумовою відсталістю здійснюється за спеціальними навчальними програмами для спеціальних навчальних закладів для розумово відсталих дітей та (або) за індивідуальною навчальною програмою. Допускається адаптація змісту освіти до пізнавальних можливостей учнів, що виявляється в зменшенні обсягу матеріалу, його спрощенні за характером і структурою, збільшення кількості годин на вивчення окремих тем та постійне повторення навчального матеріалу у поєднанні з предметно-практичною діяльністю.

Корекційно-розвитковою складовою інваріантної частини навчальних планів спеціальних навчальних закладів регламентується організація системної реабілітаційної роботи з учнями (вихованцями): розвиток слухового сприймання; розвиток зорового сприймання; розвиток мовлення; корекція пізнавальної діяльності; формування навичок просторового орієнтування; соціально-побутове орієнтування; формування компенсаційних способів діяльності; практичне використання знань, умінь і навичок (предметно-практична діяльність); розвиток комунікативної діяльності і творчості; фізичний розвиток. Така робота передбачає вирішення специфічних завдань, зумовлених особливостями психофізичного розвитку учнів, і потребує впровадження особистісно орієнтованих програм навчання та реабілітації за індивідуальним та диференційованим підходом.

На основі узагальнення матеріалів вивчення діяльності навчальних закладів, інформацій органів управління освітою, листів батьків, громадських організацій можна зробити висновок, що можливості здійснення комплексної реабілітації в умовах спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату) використовуються недостатньо. Режимом функціонування спеціальних навчальних закладів передбачено проведення навчально-реабілітаційного процесу у першій та другій половині дня із забезпеченням постійного фахового психолого-педагогічного супроводу. Це, насамперед, передбачає продовження активної реабілітаційної роботи в другій половині дня з використанням фахового потенціалу, досвіду роботи вихователів, які в більшості випадків є досвідченими педагогічними працівниками.

З урахуванням особливостей навчально-пізнавальної діяльності учнів з порушеннями слуху типові навчальні плани для дітей глухих та зі зниженим слухом розроблені з урахуванням пріоритетів білінгвального (двомовного) навчання (інтеграція словесної мови як мови навчання з українською жестовою мовою (далі – УЖМ) як мовою опанування та інтеграція УЖМ як мови навчання з словесною мовою як мовою опанування). Такий підхід схвалюють наукові, методичні працівники, педагоги спеціальних навчальних закладів.

Двомовне навчання у спеціальних навчальних закладах для дітей глухих та зі зниженим слухом передбачає одночасне використання двох мов (словесної та УЖМ). УЖМ вивчається не лише як окремий предмет, а й використовується як засіб вивчення інших предметів. У старших класах особливо важливо забезпечувати зростання питомої ваги словесної мови з відповідним зменшенням обсягу використання УЖМ. За таких умов розширюється сфера використання словесної мови і забезпечується більш успішне формування в учнів мовленнєвих умінь. При цьому, за належної організації навчання, рівень засвоєння змісту предмета підвищується.

Не менш важливою є робота з розвитку продуктивних видів мовленнєвої діяльності – говоріння й письма. Необхідно спрямовувати увагу на розвиток уміння учнів з порушеннями слуху будувати діалоги та монологічні висловлювання за навчальним матеріалом і відповідними мовленнєвими ситуаціями.

Виконанню таких завдань сприятиме системна корекційно-розвиткова робота з розвитку слухо-зоро-тактильного сприймання мовлення та формування вимови у глухих дітей та з розвитку слухового сприймання та формування вимови у дітей зі зниженим слухом із забезпеченням міжпредметних зв’язків.

Обов’язковою складовою у запровадженні двомовного навчання має стати робота з батьками учнів, громадськими організаціями тощо, спрямована на роз’яснення соціальної потреби в такій моделі навчання, її переваг, особливо у створенні передумов для подальшої соціалізації учнів та випускників з порушенням слуху.

Нагадуємо, що Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання у загальноосвітніх навчальних закладах для дітей з особливими освітніми потребами (за нозологіями), щороку розміщується на офіційному сайті Міністерства та в Інформаційному збірнику МОН.

Права дітей з порушеннями психофізичного розвитку закріплені низкою законодавчих актів, спрямованих на забезпечення їм рівних з іншими дітьми можливостей для реалізації своїх конституційних прав, у тому числі права на освіту, та недопущення їх дискримінації.

Запровадження інклюзивного навчання дітей з особливими потребами у загальноосвітній школі передбачає створення відповідних умов: доступність будівель і приміщень, використання адекватних форм і методів навчально-виховної роботи, психолого-педагогічний супровід, співпраця з батьками (особами, які їх замінюють).

Нагадуємо, що відповідні методичні листи розміщені на офіційному веб-сайті Міністерства і науки України в рубриці “Освіта дітей з особливими потребами”.

Організація інклюзивного навчання передбачає надання дитині з особливими освітніми потребами психолого-педагогічної корекційної допомоги. Корекційно-розвиткові заняття проводяться в окремому приміщенні, простір якого слід розподілити з урахуванням потреб учнів. Зокрема, у приміщенні потрібно створити функціональні зони: навчальну, ігрову, зону релаксації, сенсорну тощо.

Відповідно до контингенту учнів з особливими освітніми потребами керівник навчального закладу визначає кількість учителів-дефектологів, асистентів учителя та, за потребою, асистентів дитини. Це відповідає пункту 3 наказу Міністерства освіти і науки України “Про затвердження Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів” від 06.12.2010 № 1205, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 грудня 2010 р. за № 1308/18603, яким встановлено, що за рахунок спеціального фонду загальноосвітні навчальні заклади можуть уводити додаткові посади.

Додаткові посади можуть уводитися рішенням сесії місцевої влади за рахунок видатків місцевого бюджету. Це врегульовано частиною першою статті 14 Закону України “Про освіту”, де йдеться про повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, серед яких – встановлювати, не нижче мінімальних нормативів, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, обсяги бюджетного фінансування навчальних закладів системи освіти, що є комунальною власністю, та забезпечувати фінансування витрат на їхнє утримання.

У разі відсутності можливості введення додаткової посади, зокрема асистента дитини, таку функцію можуть виконувати один із батьків або особа, визначена батьками (особа, яка їх замінює) в їхній письмовій заяві. Це співвідноситься із статтею 59 Закону України “Про освіту” та статтею 12 Закону України “Про охорону дитинства”, якими на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей. Батьки є учасниками навчально-виховного процесу, мають сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу.

З урахуванням зазначеного, керівники загальноосвітніх навчальних закладів, у яких навчаються діти із складними порушеннями розвитку, у тому числі діти з аутизмом, синдромом Дауна та інші, зобов’язані забезпечити доступ до навчально-виховного процесу асистента дитини з числа батьків або осіб, які їх замінюють, з урахуванням вимог санітарного законодавства.

Законодавство в галузі освіти передбачає можливість створення загальноосвітнього навчального закладу нового типу – навчально-реабілітаційний центр (для дітей з особливими освітніми потребами, зумовленими складними вадами розвитку). Саме у таких центрах діти з інвалідністю, ускладненою тяжкими порушеннями розвитку (у тому числі діти, які самостійно не пересуваються), можуть здобувати освіту відповідного рівня у поєднанні з реабілітаційними послугами.

Система наукового обґрунтування та фахового супроводження процесу реабілітації дітей з тяжкими порушеннями розвитку в умовах їхнього навчання в НРЦ передбачає послідовне вирішення комплексних проблем, починаючи від складання індивідуальних навчально-реабілітаційних програм на основі індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда з наступним їх коригуванням. При цьому педагогічними, медичними працівниками забезпечується специфічність процесу реабілітації дитини з інвалідністю на основі здійснення індивідуального підходу, оскільки такі діти потребують фахового супроводження і підтримки на всіх вікових етапах, особливо в дошкільному та молодшому шкільному віці.

Діти з тяжкими порушеннями опорно-рухового апарату, які самостійно не пересуваються і потребують індивідуального догляду, зараховуються до інклюзивних груп при забезпеченні постійного супроводу асистентом дитини. Така норма встановлена пунктом 7 Порядку комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах, затвердженого спільним наказом МОН та МОЗ від 06.02.2015 за № 104/52.

З урахуванням актуальності питання звертаємо увагу на можливість створення, за наявності відповідної кількості дітей, окремих класів для учнів з розладами спектра аутизму. Саме у таких класах створюється навчально-корекційне середовище, що забезпечує індивідуальний психолого-педагогічний супровід учнів з розладами спектра аутизму для їх адаптації до шкільного життя та підготовки до навчання у спеціальних або загальноосвітніх навчальних закладах. Цьому сприятиме навчання дітей з аутизмом за індивідуальними програмами, складеними з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку кожної дитини.

Для формування навичок соціальної поведінки такі діти потребують спеціальних умов у спеціально організованому середовищі. Чим раніше таке середовище для дитини буде створено, тим успішнішою буде її адаптація та менше її розвиток відхилятиметься від норми.

Директор департаменту загальної
середньої та дошкільної освіти Ю. Г. Кононенко

http://ru.osvita.ua/legislation/Ser_osv/47103/print/

Можливість знайти роботу для осіб з інвалідністю на сучасному конкурентному ринку праці при підвищених умовах до стану здоров’я та достатній пропозиції здорової робочої сили, досить складно. Професійна та трудова реабілітації інвалідів стали однією з найважливіших проблем суспільства, тому потрібна дієва система заходів, що забезпечить інваліду можливість отримати відповідну нову роботу або зберегти колишню.

Коли мова заходить про безробіття, однією з головних установ, куди може звернутися та звертається людина з обмеженими можливостями за допомогою у вирішенні питання працевлаштування, є державна служба зайнятості. У центрах зайнятості людина з інвалідністю має можливість самостійно ознайомитися з актуальними вакансіями, які розміщені на стендах в секторі самостійного пошуку роботи, тач-скрінах та Інтернет-порталі державної служби зайнятості «Труд», а також за допомогою спеціалістів центру зайнятості здійснити підбір підходящої для себе роботи.

Відповідно до вимог чинного законодавства підбір підходящої роботи для осіб з інвалідністю здійснюється з урахуванням побажань щодо умов праці та відповідно до їх професійних навичок, знань та, в обов’язковому порядку, індивідуальної програми реабілітації (далі – ІПРІ). Тому дуже важливим на сьогодні є якісне заповнення цих програм медико-соціальними експертними комісіями.

Після прийняття експертного рішення про групу інвалідності, визначення реабілітаційного прогнозу для людини з інвалідністю, складається індивідуальна програма реабілітації, де зазначаються конкретні заходи щодо реабілітації інваліда, передбачається їх послідовність, комплексність і терміни виконання, очікувані результати та критерії оцінки ефективності реабілітаційних заходів.

З метою якісної підготовки ІПРІ спеціалісти служби зайнятості беруть безпосередню участь в їх розробці та на підставі аналізу ринку праці кожного району вносять конкретні пропозиції щодо переліку професій, спеціальностей, за якими можливий підбір роботи або професійна підготовка осіб з інвалідністю. Практика залучення фахівців служби зайнятості до засідань МСЕК дозволяє виносити всебічно виважені експертні рішення щодо кожної особи з інвалідністю, а також надавати об’єктивні рекомендації щодо їх реабілітації.

Для оперативного вирішення питань зайнятості інвалідів треба мати повне і якісне заповнення ІПРІ, особливо у розділах «1.4. Професійна реабілітація» та «1.5. Трудова реабілітація», адже саме цими даними користуються спеціалісти служби зайнятості, коли пропонують клієнтам з інвалідністю професійне навчання, при підборі підходящої роботи, залученні до громадських робіт та інших робіт тимчасового характеру.

Недосконалість складання індивідуальних програм реабілітації призводить до неповноцінної адаптації інваліда, що обумовлює негативні соціально-економічні наслідки для суспільства. Невірно або неповно складена ІПРІ, її невиконання значно знижують ефективність реабілітації.

Шановні громадяни! Індивідуальна програма реабілітації складається при Вашій безпосередній участі, тому рекомендуємо Вам звертати увагу на якісне заповнення рекомендацій щодо реабілітаційних заходів та їх реалізації. Адже наскільки якісно та фахово індивідуальна програма реабілітації буде складена залежить кінцевий результат – Ваша реабілітація, і в першу чергу трудова.

А. Татарчук, головний спеціаліст відділу організації сприяння працевлаштуванню та надання послуг роботодавцям
источник http://invak.info/reabilitatsiya

Реклама